Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання електронних торгів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_7, поданою представником ОСОБА_8, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року.

У вересні 2014 року він дізнався про те, що будинок знаходиться під арештом, накладеним постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області від 5 грудня 2012 року. У зв'язку з цим 15 грудня 2014 року він звернувся до суду з позовом про звільнення указаного майна з-під арешту, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року було задоволено.

У січні 2015 року йому стало відомо про те, що будинок АДРЕСА_1 примусово реалізовано з електронних торгів, про що складено протокол від 18 грудня 2014 року № 23781 та акт від 30 грудня 2014 року.

У зв'язку з цим позивач просив визнати зазначені електронні торги недійсними.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області перебувало виконавче провадження № 6-200 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 заборгованості у розмірі 400 320 грн.

Відповідно до протоколу від 18 грудня 2014 року № 23781 проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна загальною площею 233,8 кв. м, житловою площею 100,1 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1. Учасником аукціону № 4 ОСОБА_6 було запропоновано найвищу цінову пропозицію - 424 138 грн та сплачено суму гарантійного внеску у розмірі 21 206 грн 90 коп.

24 грудня 2014 року від ОСОБА_6 на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області надійшли грошові кошти від реалізації майна у сумі 402 931 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із недоведеності порушень під час проведення виконавчих дій з реалізації 18 грудня 2014 року будинку АДРЕСА_1 та недоведеності недотримання правил проведення торгів з реалізації зазначеного майна, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) .

Під час перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що з 29 січня 1988 року ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9

Згідно з рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року, яке набрало законної сили 7 червня 2014 року, за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_7 до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області, відділу державної реєстраційної служби Нікопольського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, позов задоволено (а. с. 179). Звільнено 1/2 частини спірного будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року, скасовано у цій частині постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області Логвиненко Т.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, зобов'язано відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області зняти заборону відчуження на зазначені 1/2 частини будинку.

Апеляційний суд вважав, що за своєю природою відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів. Підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (z0427-14) .

У результаті аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку, що у справах про визнання прилюдних торгів недійсними відповідачами мають бути сторони правочину, який оспорюється, а саме: продавець та покупець.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не визначився з складом осіб, які повинні брати участь у справі та не залучив їх до участі у справі у якості сторони.

Зокрема, з заявлених позовних вимог вбачається, що позивачем обрано спосіб захисту про визнання недійсними електронних торгів. Між тим, продавець будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 не була залучена до участі у справі в якості відповідача.

Крім того, згідно з матеріалами справи, на теперішній час право власності на спірний будинок за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна належить ОСОБА_6, якого судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи. Однак права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, передбачені ст. 27 ЦПК України, а сторін у справі, згідно ст. 30 ЦПК України, позивача і відповідача, передбачені ст. 31 ЦПК України, а тому є різними за своїм процесуальним об'ємом.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, який стосується прав та обов'язків власника нерухомого майна ОСОБА_6 та продавця ОСОБА_9, не вирішив питання щодо залучення їх до участі у справі як відповідачів, чим позбавив останніх прав, передбачених вказаними вище нормами процесуального закону.

У той же час, апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені судом першої інстанції.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7, подану представником ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.