Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області, служба у справах дітей Герцаївської районної адміністрації Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року,

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2007 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 726, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 300 000 грн зі сплатою 18 % річних та терміном повернення до 14 червня 2017 року. На забезпечення виконання позичальником умов цього договору 20 червня 2007 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 що належав іпотекодавцю ОСОБА_4 на праві власності.

25 листопада 2009 року Герцаївський районний суд Чернівецької області видав виконавчий лист № 2-358 про стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 325 000 грн 52 коп. заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії від 15 червня 2007 року № 726, а також судових витрат, всього на суму 326 820 грн 52 коп.

20 вересня 2013 року приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Опришко С.І. було видано свідоцтво № 1211, яким посвідчено, що на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником ВДВС Герцаївського РУЮ, ПАТ "Ощадбанк" належить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 На підставі цього свідоцтва ПАТ "Державний ощадний банк України" було зареєстровано право власності на вказаний будинок. Однак у будинку зареєстровані і проживають його колишній власник ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та діти: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Позивач зазначав, що вони чинять йому перешкоди у користуванні й розпорядженні власністю, письмової вимоги про добровільне виселення з житлового будинку не виконують, у зв'язку з цим просив вирішити питання щодо їх виселення у судовому порядку.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, за змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР).

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановивши, що житловий будинок, який був предметом іпотеки, відповідачем ОСОБА_4 було придбано не за рахунок отриманого кредиту, дійшли обґрунтованого висновку про те, що обраний ПАТ "Державний ощадний банк України" спосіб задоволення позовних вимог шляхом виселення відповідачів зі спірного житлового будинку без надання іншого постійного житла, не відповідає вимогам закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" відхилити, на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.