Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., за участю прокурора,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року,

У жовтні 2014 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" (далі - ДНЗ "Черкаський професійний ліцей") звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - кімнатою № НОМЕР_3 у гуртожитку АДРЕСА_1, який перебуває в оперативному управлінні ДНЗ "Черкаський професійний ліцей", та виселити її з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 вказаного гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Посилався на те, що в кімнаті № НОМЕР_3 гуртожитку, в якій ОСОБА_6 10 червня 1998 року була зареєстрована, із червня 2005 року вона не проживає. Між тим ОСОБА_6 проживає у вказаному гуртожитку у кімнатах № № НОМЕР_1 та НОМЕР_2. При цьому ордер на проживання в цих кімнатах останній не видавався, договір найму не укладався, будь-які документи, які б підтверджували її право на проживання в гуртожитку, відсутні.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року позов заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в собі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення задоволено частково.

Визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування кімнатою № НОМЕР_3 у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір в сумі 121,80 грн до спеціального фонду Державного бюджету.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей" задоволено щодо вимог про виселення.

Виселено ОСОБА_6 з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 267,96 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення в зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в собі Міністерства освіти і науки України Державного навчального закладу "Черкаський професійний ліцей", який підтримав позов, і якому було відомо про їх порушене право з часу, коли відповідачу була скерована пояснююча від 28 листопада 2004 року на ім'я директора навчального закладу.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення відповідача з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що протягом тривалого часу дирекцією Черкаського професійного ліцею приймалися рішення щодо виселення відповідача з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, оскільки остання в них проживає без відповідної правової підстави, так як їй ордер на проживання у спірних кімнатах не видавався, договір найму не укладався, профспілковим комітетом рішення про надання дозволу на проживання в учнівському гуртожитку не виносилося.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2009 року визнано за державою право власності на об'єкти нерухомості, а саме: комплекс будівель і споруд Черкаського професійного ліцею, серед яких є і гуртожиток, який розташований на АДРЕСА_1 та знаходиться в управлінні Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до довідки Головного управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 10 лютого 2011 року № 359105 в 1980 році було засновано Черкаське міське середнє професійно-технічне училище № 17 на базі Черкаського міжколгоспбуду (спільний наказ Державного комітету Української РСР по професійно-технічній освіті та міжколгоспного об'єднання по будівництву "Укрколгоспбуд" від 14 березня 1980 року № 95/81), у 1983 році реорганізовано в Черкаське середнє професійно-технічне училище № 17, у 1992 році було перейменовано в Черкаське професійно-технічне училище № 17, у 2000 році перейменовано у професійно-технічне училище № 17 м. Черкас, з липня 2003 року реорганізовано в Черкаський професійний ліцей (наказ Міністерства освіти і науки України від 12 червня 2003 року № 374), з 2010 року перейменовано в Державний навчальний заклад "Черкаський професійний ліцей" (наказ Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2010 № 610).

Відповідно до листа Департаменту економіки та розвитку від 12 січня 2016 року № 16050-01-21 будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком корпусного типу на 70 ліжко-місць 1980 року забудови, який перебуває у державній власності та повному оперативному управлінні ДНЗ "Черкаський професійний ліцей № 17" для проживання учнів, тому відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" зазначений гуртожиток не підлягає приватизації відповідно до чого у власність територіальної громади міста Черкаси не передавався.

Таким чином, гуртожиток АДРЕСА_1 постійно знаходився на балансі ДНЗ "Черкаський професійний ліцей".

ОСОБА_6 в пояснюючій від 28 листопада 2004 року, яка адресована директору ДНЗ "Черкаський професійний ліцей", вказувала, що вона вселилася в гуртожиток за клопотанням тролейбусного парку в 1998 році, та що з дозволу директора ДНЗ "Черкаський професійний ліцей" ОСОБА_8 їй виділили дві кімнати в гуртожитку. У даній заяві ОСОБА_6 як місце її проживання вказала кімнати № № НОМЕР_1-НОМЕР_2.

На підставі заяви ОСОБА_6 від 15 січня 1998 року їй було надано дозвіл на проживання в гуртожитку на АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі ДНЗ "Черкаський професійний ліцей", та 10 червня 1998 року відповідача було прописано у даному гуртожитку у кімнату № НОМЕР_3.

01 вересня 2014 року комісією було складено акт обстеження житлових умов кімнати № НОМЕР_3, з даних якого слідує, що ОСОБА_6 з 01 червня 2005 року у вказаній кімнаті не проживає, а у вказаній кімнаті проживає ОСОБА_7

Згідно з даними довідки ДНЗ "Черкаський професійний ліцей" від 29 вересня 2014 року № 487 про склад сім'ї, в кімнаті № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_9

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 фактично проживає у кімнатах гуртожитку № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

ОСОБА_6 ордер на проживання у кімнатах №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 не видавався, договір найму не укладався, профспілковим комітетом рішення про надання дозволу на проживання в учнівському гуртожитку не виносилось.

Наказом Черкаського професійного ліцею від 29 червня 2005 року № 142 зобов'язано паспортиста ОСОБА_10 перепрописати мешканців, які проживають на стороні дорослих мешканців в 301-913 кімнатах, серед яких і ОСОБА_6 з кімнати № НОМЕР_3 у кімнату № НОМЕР_1.

24 листопада 2008 року директором Черкаського професійного ліцею ОСОБА_8 було винесено наказ № 274 "Про звільнення кімнат гуртожитку, які самовільно зайняли квартиронаймачі", яким наказано: громадянці ОСОБА_6 протягом десяти діб звільнити кімнати № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, вивезти все власне майно, ключі від кімнат здати коменданту гуртожитку та сплатити борг.

Протоколом № 3 засідання комісії з перевірки законності проживання мешканців гуртожитку від 01 лютого 2005 року м. Черкаси зобов'язано звільнити самовільно зайняті другі кімнати, наступних мешканців гуртожитку, серед яких була ОСОБА_6

Згідно з наказом директора Черкаського професійного ліцею від 04 березня 2005 року № 54 "Про звільнення самовільно зайнятих кімнат сімейними мешканцями гуртожитку" зобов'язано виселити з другої, самовільно зайнятої кімнати - ОСОБА_6 з НОМЕР_2 кімнати.

У лютому 2006 році Черкаський професійний ліцей звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовною заявою про виселення ОСОБА_6 із самовільно зайнятої кімнати гуртожитку, однак даний позов залишено без розгляду.

Статтею 47 Конституції України встановлено, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею ст. 128 ЖК УРСР передбачено порядок надання жилої площі в гуртожитках.

Зокрема, згідно її ч. 2, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до ст. 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

На час виникнення спірних правовідносин діяло Примірне положення про гуртожитки, пунктом 10 якого передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку повинен був видаватись лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер був єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України (5464-10) ", вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час її апеляційного розгляду ОСОБА_6 не надано належного підтвердження підстав для свого проживання у кімнатах № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку, оскільки ордера, який відповідно до ст. 129 ЖК УРСР є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, не надано.

Судами встановлено, що ордер ОСОБА_6 взагалі не отримувався, тобто є всі правові підстави для виселення відповідача із займаних нею кімнат, так як вона без достатніх правових підстав проживає у спірних кімнатах учнівського гуртожитку.

Крім того, щодо порушення строку позовної давності, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що із матеріалів справи вбачається та встановлено, що протягом тривалого часу дирекцією Черкаського професійного ліцею приймалися рішення щодо виселення відповідача з кімнат № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку, оскільки остання в них проживає без відповідної правової підстави, так як їй ордер на проживання у спірних кімнатах не видавався, договір найму не укладався, профспілковим комітетом рішення про надання дозволу на проживання в учнівському гуртожитку не виносилося. Отже, доводи про те, що про порушення своїх прав позивачу було відомо з часу, коли відповідачем була скерована пояснююча від 28 листопада 2004 року на ім'я директора Черкаського професійного ліцею ОСОБА_8, є помилковими.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.