Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2009 року між публічним акціонерним товариствм "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (далі - ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнестехпрод" (далі - ТОВ "Бізнестехпрод") було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого банк того ж дня уклав із нею договір іпотеки, предметом якого є нежила будівля (виробничо-складські приміщення інвентарний номер № 0212) по АДРЕСА_1. 18 травня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. вчинив виконавчий напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 10 грудня 2014 року боржника за основним договором, ТОВ "Бізнестехпрод", ліквідовано, а вимоги усіх кредиторів визнано погашеними, а також на те, що виконавчий напис вчинено через чотири роки після настання строку виконання зобов'язань, позивачка просила визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 18 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (виробничо-складські приміщення інвентарний номер № 0212) по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суди, правильно застосувавши норми Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , ЦК України (435-15) щодо позовної давності, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до обгрунтованого висновку про пропуск строк позовної давності для захисту права, Зокрема, строк дії договору закінчився 29 жовтня 2010 року, у грудні 2014 року боржника, ТОВ "Бізнестехпрод", виключено з реєстру юридичних осіб, а виконавчий напис вчинено 18 травня 2015 року.

Посилання у касаційній скарзі на аналогію права і закону, та думка заявника про переривання позовної давності видачею 23 листопада 2011 року такого ж виконавчого напису, безпідставний, так як рішенням суду від 09 грудня 2013 року він визнаний таким, що підлягає виконанню. Отже, підстав для застосування ст. 264 ЦК України немає і, крім того, позов до суду не подавався. Визначених законом підстав для застосування аналогії заявник також не надав.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.