Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, за касаційною скаргою Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 4 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року,-

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати рішення 10-ї сесії 4-го скликання Полянської сільської ради № 21 від 15 січня 2007 року "Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1"; визнати протиправним та скасувати рішення 11-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 06 лютого 2007 року "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації", у частині включення до даного переліку "службової квартири за адресою: АДРЕСА_1".

Позов мотивовано тим, що про оскаржувані рішення сільської ради дізнався 21 січня 2013 року під час судового розгляду адміністративної справи за його позовом до Полянської сільської ради про визнання незаконною відмови у приватизації квартири, у якому відповідачем і були надані оскаржувані рішення.

ОСОБА_4 вказав, що згідно ордеру НОМЕР_1 від 08 грудня 1997 року позивач та члени його сім'ї займають дане помешкання, у якому зареєстровані по сьогоднішній день, тому вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням житлового законодавства, за яким до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення та з перевищенням повноважень, оскільки віднесення житлових приміщень до числа службових до компетенції сільських рад не входить.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 4 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду. Рішення 10-ї сесії 4-го скликання Полянської сільської ради № 21 від 15 січня 2007 року "Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1" визнано протиправним та скасовано. Рішення 11-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 06 лютого 2007 року "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації", у частині включення до даного переліку "службової квартири за адресою: АДРЕСА_1" визнано протиправним та скасовано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити і провадження у справі закрити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, разом з членами сім'ї, згідно чинного ордеру на жиле приміщення НОМЕР_1 від 08 грудня 1997 року, виданого рішенням виконкому Полянської сільської ради № 49 від 08 грудня 1997 року займає квартиру АДРЕСА_1, у якій і зареєстрований (а.с. 9, 88, 89).

Рішенням 10-ї сесії 4-го скликання Полянської сільської ради № 21 від 15 січня 2007 року вирішено включити до числа службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Полянської сільської ради від 06 лютого 2007 року вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, у тому числі службової квартири за адресою: АДРЕСА_1.

На час прийняття рішення Полянською сільською радою зазначена квартира перебувала згідно виданого ОСОБА_4 цією ж сільською радою ордеру на житлове приміщення серії НОМЕР_2 від 08 грудня 1997 року, та була в його користуванні на правах найму вже 10 років.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем, всупереч положенням ст. 118 ЖК Української РСР, було порушено порядок визнання житла службовим, так як таке рішення прийняте органом, який не має на те повноважень. При цьому, що до складу службових приміщень може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

Тому, рішення 11 сесії V скликання Полянської сільської ради від 06 лютого 2007 року "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації в частині службової квартири АДРЕСА_1" прийнято передчасно, оскільки віднесення вказаної квартири до "службового житла" відбулось у порушення вимог статей 118, 122 ЖК Української РСР і Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР (затвердженого постановою РМ УРСР від 4 лютого 1988 року № 37).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення 10 сесії ІV скликання Полянської сільської ради від 15 січня 2007 року № 21 "Про включення до числа службових приміщень квартири АДРЕСА_1" прийняте неповноважним органом та з порушенням процедури, та перешкоджає позивачу в застосуванні права на приватизацію в порядку передбаченому Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , тому наявні правові підстави для визнання незаконними та скасування вказаних рішень Полянської сільської ради.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та обґрунтовано відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області відхилити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 4 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.