Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі судових рішень з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку та аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у тому ж розмірі, а також аліменти на утримання відповідача ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частини доходу щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

Посилаючись на те, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на дітей та ОСОБА_5, складає більше 50 % від його заробітку, що перевищує встановлену законом частку, а також на те, що у серпні 2015 року він уклав шлюб з жінкою, яка є інвалідом та має на утриманні неповнолітню дитину, позивач просив зменшити розмір аліментів до 1/6 частини його заробітку щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відізвано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь відповідачів аліментів, видані на підставі раніше ухвалених рішень місцевим судом.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в частині зміни розміру аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/4 на 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 грудня 2011 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно (а. с. 120).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 серпня 2014 року з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно (а. с. 119).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2015 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частини доходу щомісячно, починаючи з 28 липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. (а. с. 121, 122).

Згідно з довідками з місця роботи позивача з нього утримуються аліменти за трьома виконавчими листами (а. с. 83, 118, 123).

Також судами встановлено, що позивач з 06 серпня 2015 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а. с. 134).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керуючись ст. 192 СК України, виходив із того, що загальний розмір аліментів, які сплачує позивач на користь двох неповнолітніх дітей та колишньої дружини, перевищує 50 % його заробітної плати, та зміну його майнового становища у зв'язку зі стягнення аліментів на користь двох дітей та колишньої дружини, дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, що стягуються на обох дітей з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку.

Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачені способи виконання батьками такого обов'язку та кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, пославшись на погіршення матеріального стану позивача, яке пов'язано зі сплатою цих же аліментів, оскільки прийняття рішення про стягнення аліментів саме по собі не може розглядатись як обставина, що свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів.

Майновий стан платника аліментів є однією із обставин, яка підлягає встановленню та врахуванню при визначенні розміру аліментів у відповідно до ст. 182 СК України.

Зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду, за позовом платника аліментів можливе за умови доведеності зміни обставин, визначених ст. 192 СК України, у тому числі і погіршення майнового стану платника аліментів, які мали місце після прийняття рішення про стягнення аліментів, а не у зв'язку з прийняттям такого рішення.

Проте суд першої інстанції послався на погіршення майнового стану платника, яке пов'язано саме зі стягненням аліментів, що є помилковим. Судом не встановлено, чим підтверджується зміна майнового стану позивача у порівнянні з часом визначення розміру аліментів, а також чим підтверджується погіршення майнового стану у зв'язку з укладенням шлюбу 06 серпня 2015 року, оскільки сам по собі факт укладення шлюбу не є тією обставиною, як призводить до погіршення матеріального становища одного з подружжя.

Крім того, як на підставу для зменшення розміру аліментів суд першої інстанції послався на ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", яка не підлягає застосуванню як при визначенні розміру аліментів, так і при вирішенні питання про наявність підстав для його зміни, оскільки вказана норма визначає можливий максимальний розмір відрахувань із заробітної плати при виконанні декількох виконавчих листів і ніяким чином не впливає на визначення розміру аліментів на утримання кожної конкретної дитини.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким чином, у силу наданих ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте на вищенаведене апеляційний суд уваги не звернув, не перевірив у повному обсязі доводів апеляційної скарги, у результаті чого помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм матеріального та процесуального права, призвели до неможливості встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.