Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції про повернення стягувачу виконавчого листа, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2015 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції про повернення стягувачу виконавчого листа про стягнення з неї на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" витрат на оплату судового збору.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги та надано строк для усунення недоліку.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2015 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто апелянту на підставі ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2015 року неподаною та повертаючи її заявнику, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявник у встановлений строк не усунув зазначені в ухвалі суду від 30 листопада 2015 року недоліки, а саме не надала доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Апеляційна скарга за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2016 року № 6 (v0006740-14) "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а ураховуючи те, що за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України (1618-15) , ні Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (ч. 1 ст. 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до абзацу 2 п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) наведений у п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

При цьому заявник звільнений від сплати судового збору не лише на стадії подання скарги, а і у разі подання ним апеляційної скарги на прийняте за результатами розгляду скарги рішення.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 до свого провадження, апеляційний суд вищевказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору, чим позбавив заявника права на апеляційне оскарження рішення суду як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.