Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літвінова Ірина Іванівна, орган опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Мар'є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, про встановлення факту спільного проживання на час відкриття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_4, про усунення від права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою його представником - ОСОБА_8, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_9 Спадкоємцями першої черги є діти померлого: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На час відкриття спадщини та до часу звернення до суду ОСОБА_5 зареєстрований у с. Спокойствіє, Софіївського району Дніпропетровської області.

Також зазначав, що його батько - ОСОБА_5, тривалий час тяжко хворів, у тому числі й психічним захворюванням, та фактично з 2009 року проживав у спадкодавця - ОСОБА_9 АДРЕСА_1. ОСОБА_9 доглядав свого сина - ОСОБА_5, оскільки останній не міг самостійно себе доглядати та потребував постійного догляду через психічну хворобу. ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_9 помістив свого брата - ОСОБА_5, на лікування.

З 14 серпня 2014 до 5вересня 2015 року він перебував у зоні антитерористичної операції, тому не міг самостійно привести до нотаріуса батька, який на той час вже не усвідомлював своїх дій, не керував ними та знаходився на лікуванні у психіатричній лікарні. Після призначення його опікуном батька він звернувся до ОСОБА_6, який повідомив, що спадщину після смерті ОСОБА_9 він вже прийняв. Після отримання всіх необхідних документів він звернувся до нотаріальної контори в інтересах свого батька - ОСОБА_5, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва з підстав пропущення строку,встановленого ст. 1270 ЦК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд: встановити факт спільного проживання ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_9 з 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті спадкодавця; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину та визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_9

У травні 2016 року ОСОБА_6 звернувсядо суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що відносини між спадкодавцем - ОСОБА_9, та його сином - ОСОБА_5, були напруженими та складними. Своїми діями останній неодноразову спричиняв померлому батькові моральні страждання, незважаючи на те, що ОСОБА_9 був інвалідом першоїгрупи безстроково та потребував постійної допомоги,стороннього догляду. ОСОБА_5 постійно зловживав алкоголем та притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння насилля в сім'ї по відношенню до батька,допомоги батьку не надавав. Він самостійно піклувався про батька,купував йому ліки та необхідне харчування за власні грошові кошти та кошти батька. Під час тяжкої хвороби батька, який був у безпорадному стані, ОСОБА_5 мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив суд усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після померлого батька - ОСОБА_9, відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_6 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5, задоволено частково.

Встановленофакт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_9, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 березня 2015 року, виданеприватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. на ім'я ОСОБА_6, в частині визнання права власності за останнімна 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Визнано за недієздатною особою - ОСОБА_5, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У решті позову ОСОБА_4 відмовлено.У задоволенні зустрічногопозову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_8, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити його зустрічний позов.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 1216 - 1218, 1220, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, дійшли до правильного висновку про те, що на день смерті ОСОБА_9 померлий та його син - ОСОБА_4, постійно проживали в АДРЕСА_1, тобто на час відкриття спадщини спадкоємець проживав із спадкодавцем.

При цьому ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено того, що ОСОБА_4 ухилявся від надання допомоги своєму батькові. Проте для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Також суди вірно застосували роз'яснення, надані в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) .

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.