Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що він є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_7 є тимчасовим мешканцем його квартири та перешкоджає йому проживати в ній.

Посилаючись на вказані обставини та на приписи ст. 98 ЖК УРСР, просив суд виселити відповідача із квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який розірваний 10 листопада 1995 року.

26 грудня 1995 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_7, у період якого у них народилися дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 17 листопада 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах.

Згідно з довідкою-виписки з будинкової книги про реєстрацію та склад сім'ї у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_14

Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 ОСОБА_7 вселився у спірну квартиру, у якій проживає по даний час.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідач є тимчасовим мешканцем, який добровільно відмовляється на його вимогу звільнити спірну квартиру, а тому підлягає виселенню в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням не інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 156 ЖК Української РСР та 405 ЦК України (435-15) передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки відповідач вселився у спірну квартиру як член сім'ї співвласника квартири, тому на підставі приписів ст. ст. 64, 65 ЖК Української РСР має право на користування вказаним майном і правові підстави для його виселення як тимчасового мешканця відсутні. Обставин, за умови настання яких відповідач підлягає виселення зі спірної квартири з підстав, передбачених ст. 116 ЖК Української РСР, позивачем не доведено.

Доводи касаційної скарги про не залучення судом до участі у справі органу опіки і піклування - безпідставні, оскільки даний спір не стосується прав, свобод та законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_8

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.