Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року,

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 у розмірі 650 тис. грн на строк до 9 квітня 2032 року зі сплатою 17,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачка передала банку в іпотеку вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку. Також, 10 квітня 2012 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком солідарно з ОСОБА_3 відповідати за своєчасне та повне виконання вищевказаного договору про іпотечний кредит.

Позивач указував про те, що відповідачі неналежно виконували взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 1 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 689 600 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 648 749 грн 33 коп.; заборгованість по сплаті процентів у розмірі 38 478 грн 11 коп.; пеня за прострочення основного боргу у розмірі 263 грн 43 коп.; пеня за несплату відсотків у розмірі 2 109 грн 77 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ "Державний ощадний банк України" просило у рахунок погашення заборгованості у розмірі 689 600 грн 64 коп. за договором про іпотечний кредит від 10 квітня 2012 року звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку по АДРЕСА_2, на якій розташований вказаний будинок, шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну реалізації предметів іпотеки, не нижче за звичайні ціни на даний вид майна на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України", суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 16 листопада 2015 року на момент звернення банка з позовом заборгованість за вищевказаним договором про іпотечний кредит відсутня.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" з інших правових підстав, виходив із того, що відповідно до висновку вищевказаної судово-економічної експертизи лише поточна заборгованість відповідача станом на 13 грудня 2012 року була відсутня. Таким чином, ураховуючи, що погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит передбачена проведенням позичальником щомісячних платежів, отже, вона повинна обраховуватися з 13 грудня 2012 року по 10 липня 2013 року, тобто до дати звернення з позовом до суду, а згідно з квитанціями відповідачки про проведення платежів за вказаний період її поточна заборгованість склала 15 685 грн 90 коп., яка є неспівмірною з вартістю предмету іпотеки, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, так як це збитків банку не завдасть.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 10 квітня 2012 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 у розмірі 650 тис. грн на строк до 9 квітня 2032 року зі сплатою 17,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала банку в іпотеку вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку.

Також, 10 квітня 2012 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком солідарно з ОСОБА_3 відповідати за своєчасне та повне виконання вищевказаного договору про іпотечний кредит.

ПАТ "Державний ощадний банк України" указувало про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неналежно виконували взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит, унаслідок чого станом на 1 липня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 689 600 грн 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 648 749 грн 33 коп.; заборгованість по сплаті процентів у розмірі 38 478 грн 11 коп.; пеня за прострочення основного боргу у розмірі 263 грн 43 коп.; пеня за несплату відсотків у розмірі 2 109 грн 77 коп.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 16 листопада 2015 року фактично на час проведення 13 грудня 2012 року засідання кредитного комітету банку, на якому прийнято рішення щодо подання позову до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, у ОСОБА_3 відсутня прострочена заборгованість по кредитним зобов'язанням.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України дійшов висновку про те, що заборгованість відповідачів повинна обраховуватись з поточної заборгованість, а саме з 13 грудня 2012 року по 10 липня 2013 року, тобто до моменту звернення банку з позовом.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України дійшов передчасного висновку про обрахування заборгованості відповідачів за вищевказаним договором про надання іпотечного кредиту, обчислюючи лише поточну заборгованість та не звернув уваги щодо можливості обрахування такої заборгованості за весь кредит, оскільки банк набув право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту у зв'язку з порушенням відповідачами взятих на себе зобов'язань зі сплати щомісячних платежів. Крім того, банком надсилалось відповідачам вимога про дострокове повернення кредит у розмірі 680 229 грн 51 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, щосуд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Разом з тим законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотекияк неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-340цс15 від 4 листопада 2015 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог та ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову банку на підставі неспівмірності поточної заборгованості відповідачів за спірним договором про іпотечний кредит з вартістю майна, переданого в іпотеку, оскільки чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови узадоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, суд належним чином не визначився з сумою заборгованості відповідачів за договором про надання іпотечного кредиту, не звернувши уваги й на те, що розмір заборгованості постійно зростає.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 14 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.