Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за електроенергію, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року Відкрите акціонерне товариства "Запоріжжяобленерго" (далі ВАТ "Запоріжжяобленерго") звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь за результатами проведення перевірки дотримання "Правил користування електричною енергією для населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі ПКЕЕН) 12 січня 2015 року за адресою проживання ОСОБА_6: АДРЕСА_1, де було встановлено: "самовільне підключення до електромережі, що не є власністю енергопостачальника підключення розетки на горищі будинку", суму вартості необлікованої електроенергії 24 142 грн 13 коп., від сплати якої у добровільному порядку відповідач на користь позивача ухиляється, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 243 грн 60 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 24 142 грн 13 коп. за спожиту електроенергією, сплачений судовий збір в сумі243 грн 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судами встановлено, що відповідно до договору від 13 квітня 2009 року ОСОБА_6 подарував будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З виписки з програми "Побут" вбачається, що особовий рахунок в АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_6

Відповідно до акту про порушення ПКЕЕН (1357-99-п) № 00136921, складеного 12 січня 2015 року представниками ВАТ "Запоріжжяобленерго" встановлено: "самовільне підключення до електромережі, що не є власністю енергопостачальника підключення розетки на горищі будинку; порушення здійснено приховано". Підпис ОСОБА_6 на акті відсутній, оскільки від підпису він відмовився.

Згідно із протоколом від 04 лютого 2015 року № 210 під час засідання комісії з розгляду актів про виявлення ПКЕЕН (1357-99-п) були присутні відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Комісією прийнято рішення зробити розрахунок за три роки на суму 24 142 грн 13 коп. Зазначено, що споживачі з розрахунком не згодні та будуть звертатися до ТКЦ ВАТ "Запоріжжяобленерго". Протокол та квитанції отримані споживачами, про що вони розписалися.

Відповідно до п. 4 ч. 49 ПКЕЕН (1357-99-п) , споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки, ОСОБА_6. постійно мешкає у будинку АДРЕСА_1, підтвердженням чому є реєстрація останнього в установленому Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) порядку саме за цією адресою згідно із довідкою адресно-довідкового підрозділу УДМС в Запорізькій області, фактично користується наданою позивачем у вказаний будинок електроенергією, тобто є фактичним споживачем електроенергії за вказаною адресою, саме на ОСОБА_6 був відкритий особовий рахунок по оплаті електроенергії за цією адресою (витяг із програми "Побут"), а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму вартості необлікованої електроенергії за результатами перевірки 12 січня 2015 року.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України (1618-15) , підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.