Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 23 червня 2014 року накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 523/9281/13-ц, виданого 17 червня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4на користь ОСОБА_3грошових коштіву розмірі 6 821100 грн, порушено права ПАТ АБ "Укргазбанк", як іпотекодержателя квартири.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 та заборонити відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області в подальшому накладати арешт на це майно в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/9281/13-ц.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Звільнено з-під арешту двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 23 червня 2014 року у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/9281/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 17 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштіву розмірі 6 821 100 грн. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ АБ "Укргазбанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ АБ "Укргазбанк" має пріоритетне перед іншими кредиторами право на реалізацію іпотечного майна - спірної квартири, що належить на праві власності ОСОБА_4, тому арешт та оголошення заборони відчуження на це майно у ході іншого виконавчого провадження порушує права та законні інтереси ПАТ АБ "Укргазбанк", як іпотекодержателя.

Проте повністюпогодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 7 серпня 2012 року, за умовами якого банк відкрив останній мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 473 317 грн 37 коп. на строк до 21 грудня 2025 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитнимдоговором 21грудня 2006 року між банкомта ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 вартістю492 тис. грн.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 23 червня 2014 року у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 523/9281/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 17 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштіву розмірі 6 821 100 грн., накладено арешт на спірну квартиру, що належить ОСОБА_4 та знаходиться в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк".

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (v0006700-76) судам роз'яснено, що відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Також у п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" (v0005740-16) судам роз'яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст. 3 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження", у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року (2677-17) ).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, а суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Встановлено, що розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій проведено з порушенням наведених вимог закону, оскільки до участі у справі в установленому законом порядку в якості відповідачів не було залучено боржника - ОСОБА_4, та особу, в інтересах якої накладено арешт на майно - ОСОБА_3

Проте суди в порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернули,не з'ясували склад осіб, які повинні брати участь у справі та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.