Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Демяносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, ОСОБА_5, третя особа - державний нотаріус Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Людмила Степанівна, про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що на підставі рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2013 року набув право власності на 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1. Своє право власності на частку у вказаному будинковолодінні зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2014 року.

09 вересня 2014 року державним виконавцем ВДВС Іваничівського РУЮ Петренком Р. Ю. було складено акт опису й арешту майна 1/4 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, а 17 січня 2015 року направлено заявку на реалізацію цього майна як арештованого шляхом проведення електронних торгів. 02 квітня 2015 року прилюдні електронні торги були проведені Державним підприємством "Інформаційний центр" і їх переможцем стала відповідач ОСОБА_5, яка, сплативши 29 610 грн, отримала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів.

Вважаючи, що організація і проведення електронних торгів здійснені з порушенням чинного законодавства, окремих положень Тимчасового порядку їх проведення, позивач просив суд визнати недійсними як самі прилюдні торги так і протокол про їх проведення та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Також позивач просив скасувати акт про проведення електронних торгів і державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_5 на куплене нею майно та стягнути в його користь понесені судові витрати.

Рішенням Іваничівського районного суду від 11 січня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсними прилюдні електронні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: 1/4 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і є власністю ОСОБА_4, результати яких оформлені протоколом від 02 квітня 2015 року № 68765. Визнано недійсним протокол № 68765 від 02 квітня 2015 року проведення електронних торгів. Скасовано акт про проведені електронні торги від 15 квітня 2015 року складений начальником відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Петренком Р.Ю. Визнано недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), зареєстроване за № 907 та видане 29 квітня 2015 року державним нотаріусом ОСОБА_5, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/4 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою. АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2016 року рішення Іваничівського районного суду від 11 січня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки у боржника ОСОБА_4 відсутнє інше майно чи кошти для задоволення вимог стягувача крім 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, право власності на яку зареєстровано за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому продаж вказаної частки боржника у праві спільної часткової власності з прилюдних електронних торгів є цілком правомірним і був проведений відповідачем ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з додержанням вимог чинного на той час Наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (z0427-14) .

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2016 року

залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.