Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Демяносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та поділ житлового будинку в натурі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом на обґрунтування якого зазначила, що з 2008 року по червень 2014 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Вони не мали спільного бюджету, але разом займалися комерційною діяльністю і господарювали, а виручені кошти витрачали в спільних інтересах, а також для своїх особистих та побутових потреб. 19 березня 2009 року сторони купили житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я відповідача. Посилаючись на те, що відповідач після припинення шлюбних відносин не визнає її права власності на спірний будинок, чинить перешкоди у його користуванні, просила суд на підставі ст. 74 СК України встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2008 року по червень 2014 року, визнати спірний будинок їх спільною сумісною власністю і визнати за нею право власності на його Ѕ частину.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року, позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 2008 року по червень 2014 року мешкали однією родиною без реєстрації шлюбу. Визнано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною спільною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави, передбачені ст. 74 СК України, оскільки ведення сторонами спільного бізнесу, виконання відповідачем за плату доручень позивача, виконання обов'язків водія і охоронця, спільний відпочинок, близькі стосунки не є достатньою підставою для висновку про те, що сторони на момент придбання спірного будинку проживали однією сім'єю і що спірний будинок у зв'язку з цим являється їх спільною сумісною власністю.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.