Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства "Бурка В.В." до Галицького районного суду м. Львова про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Фермерського господарства "Бурка В.В." на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року,

У січні 2016 року Фермерське господарство "Бурка В.В." (далі - ФГ "Бурка В.В.") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 25 грудня 2013 року рекомендованим листом з Галицького районного суду м. Львова ним отримано ухвалу від 16 грудня 2013 року у справі № 461/14879/13-ц про повернення позовної заяви ФГ "Бурка В.В." до державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області Мироненка В.В. про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного рішення державного виконавця.

Вважало, що дії судді Галицького районного суду міста Львова при розгляді його позовної заяви є протиправними тому, що суддя вказаного суду у порушення своїх обов'язків та присяги, передбачених ст. ст. 6, 10 Закону України "Про статус суддів", ст. ст. 54, 55 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 40 Конституції України, не оцінив усіх доказів у справі і даний позов був вирішений відповідно до його внутрішнього переконання, але не ґрунтувався на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності і не керувався законом.

Просило стягнути з відповідача 1 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року, у відкритті провадження у частині позовних вимог до Галицького районного суду м. Львова відмовлено.

У касаційній скарзі представник ФГ "Бурка В.В." Бурка В.В., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що представник ФГ "Бурка В.В." Бурка В.В. звернувся з позовом до відповідачів Галицького районного суду м. Львова та Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої представнику ФГ "Бурка В.В." Бурка В.В. внаслідок, на його думку, незаконних дій судді Галицького районного суду м. Львова щодо постановленням ухвали від 16 грудня 2013 року у справі № 461/14879/13-ц про повернення позовної заяви ФГ "Бурка В.В." до державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львівській області про відшкодування шкоди, оскільки така ухвала скасована апеляційним судом 13 березня 2014 року із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) роз'яснено, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" (v0006700-09) судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких майнова та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі у разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, вказаними положеннями Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України (1618-15) чи іншими законами України не передбачено.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що по суті предметом позову є оскарження дій судді, пов'язане з розглядом справи, а тому спір в частині вимог до Галицького районного суду м. Львова не носить цивільно-правового характеру.

Зазначений висновок підтверджено фотокопією ухвали апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2014 року, якою вказану у позові ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2013 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 5). Тобто права ФГ "Бурка В.В." захищені та поновлені у встановленому ЦПК України (1618-15) порядку.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвали судів залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Фермерського господарства "БуркаВ.В." відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.