192/1863/15-ц Про стягнення одноразової допомоги в наслідок загибелі військовослужбовця в зоні АТО - 04.07.2016 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про стягнення одноразової допомоги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що з 03 серпня 2005 року вона проживала однією сією без шлюбу з ОСОБА_10 За час проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_10 10 березня 2014 року був мобілізований до складу Збройних сил України і ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час проведення бойових дій на території Луганської області.

Згідно з протоколом від 31 липня 2014 року № 9 комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби департаменту фінансів Міністерства оборони України, було прийнято рішення про виплату родичам - батькам та дочці загиблого молодшого сержанта ОСОБА_10 грошової допомоги у розмірі 609 000 грн у рівних частинах на кожного.

Рішеннями Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року встановлено факт проживання позивачки з ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 листопада 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 та факт батьківства ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Павлівка, Солонянського району Дніпропетровськоїобласті, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно синів позивачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, їй було відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання противоправною бездіяльність Дніпропетровського обласного військового комісаріату, у результаті якої двоє дітей загиблого військовослужбовця та особисто вона не отримали належну частку одноразової грошової допомоги.

Просила стягнути з відповідачів на її користь та на її синів по 101 500 грн кожному безпідставно набутих відповідачами коштів.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, по 101 500 грн на кожного. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 10 березня 2014 року ОСОБА_10 був мобілізований до складу Збройних сил України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 загинув під час проведення бойових дій на території Луганської області (а. с. 23).

На підставі ст. ст. 16-1 та 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачка та батьки ОСОБА_10 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до Солонянського районного військового комісаріату Дніпропетровської області за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_10

При зверненні до Солонянського райвійськкомату позивачка звертала увагу співробітників комісаріату, що на одноразову грошову допомогу у розмірі 609 000 грн, окрім дочки ОСОБА_10 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, мають право два його сини та сама позивачка.

Співробітниками комісаріату було роз'яснено, що для отримання грошової допомоги позивачкою та двома синами необхідно рішення суду, яким встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та факт його батьківства відносно синів. Порадили повторно звернутися до комісаріату для отримання грошової допомоги після прийняття судом вказаних рішень.

Позивачка зазначала, що вона та відповідачі дійшли усної домовленості, що на одноразову грошову допомогу мають право шість осіб: вони та троє дітей ОСОБА_10 Щоб не відкладати отримання грошової допомоги вона звернулася до комісаріату із заявою про надання допомоги на дочку загиблого - ОСОБА_11, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звернулися із заявами як батьки загиблого, тому кожний мав отримати допомогу у розмірі по 203 000 грн. При цьому ОСОБА_7 з отриманої суми повинен передати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 101 500 грн, а ОСОБА_8 передати на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - 101 500 грн. Отримані позивачкою 203 000 грн будуть вважатися допомогою, отриманою на ОСОБА_4 та її дочку ОСОБА_11

Рішеннями Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року встановлено факт проживання позивачки з ОСОБА_10 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 листопада 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 та факт батьківства ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Павлівка, Солонянського району Дніпропетровської області, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно синів позивачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 1012).

Оскільки добровільно передати гроші на синів ОСОБА_10 відповідачі відмовилися, 16 грудня 2014 року позивачка направила на їх адресу лист про виплату коштів, проте відповіді не отримала (а. с. 7).

Постановою Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання противоправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії (а. с. 1521).

Звертаючись до суду позивачка посилалася на вимоги ст. 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, яківиникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що у даному випадку для стягнення з відповідачів грошових коштів згідно зі ст. 1212 ЦК України відсутня підстава, оскільки на момент прийняття рішення про виплату родичам загиблого одноразової грошової допомоги, крім батьків загиблого та його дочки, інші особи такого права не мали, що підтверджено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року. Рішення про виплату батькам та дочці загиблого ОСОБА_10 грошової допомоги у розмірі 609 00 грн у рівних частинах у встановленому законом порядку позивачкою не оскаржено та не скасовано. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що грошової кошти у розмірі по 101 500 грн, отримані відповідачами, є безпідставно набутим майном.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновку суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.