Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Євтушенко О.І., ЗавгородньоїІ.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсними договорів іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року,

У серні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 29 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 тис. доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. До цього вказана квартира була передана ОСОБА_5 в іпотеку на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 16 грудня 2005 року.

Вважала, що вказані договори іпотеки мають бути визнані недійсними, оскільки квартира, яка передана в іпотеку, є спільною сумісною власністю подружжя, а своєї згоди на укладання договорів іпотеки позивачка не надавала. Просила позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2005 року серія НОМЕР_1 та Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 листопада 2005 року ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6, 8).

Технічний паспорт на зазначену квартиру видано на ім'я ОСОБА_5 (а. с. 27, 28).

16 грудня 2005 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 576/493-05 від 16 грудня 2005 року та за додатковою угодою про встановлення овердрафту від 16 грудня 2005 року № 493ovr-101, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 38 тис. доларів США (а. с. 6972).

29 вересня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 50 тис. доларів США (а. с. 9). У додатку № 1 до вказаного договору сторони погодили графік погашення кредиту (а. с. 1015).

На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 29 вересня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 1719).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 11 червня 1993 року (а. с. 21).

29 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), яке є правонаступником АКІБ "Укрсиббанк", направляло на адресу ОСОБА_5 заяву з вимогою протягом тридцяти днів усунути порушення зобов'язань за кредитним договором від 29 вересня 2008 року та сплатити на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитом у розмірі 1 019 374 грн 56 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 568 318 грн 78 коп. (а. с. 20).

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України у разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку вбачається, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15.

Крім того, квартира, що передана в іпотеку, належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2005 року, набута ним у власність у порядку приватизацію державного житлового фонду та була його особистою власністю, оскільки доказів про оспорення приватизації спірної квартири ОСОБА_5, будь-ким, у тому числі ОСОБА_4, матеріали справи не містять.

Суди обґрунтовано відмовили у позові, оскільки позивачкою не доведено недобросовісність відповідачів при укладенні договору іпотеки. Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.