Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 квітня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 08 липня 2012 року по вул. Залізничній у м. Коростень з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки "ЗАЗ-110217", державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль марки "ВАЗ 21104", державний номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 жовтня 2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення.

Власником автомобіля марки "ЗАЗ-110217", державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_4, який за тиждень до ДТП передав вказаний автомобіль для ремонту ОСОБА_2, який без дозволу останнього самовільно виїхав на дорогу та вчинив ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7774000 застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лафорт" (далі - ПрАТ "СК "Лафорт").

Відповідно до звіту про визначення матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження автомобіля "ВАЗ 21104", державний номерний знак НОМЕР_2, від 03 вересня 2013 року № 35 матеріальний збиток становить 18 660 грн 84 коп.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 18 660 грн 84 коп.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 квітня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 18 660 грн 84 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить скасувати судові рішення попередніх судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення попередніх судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки відповідач неправомірно заволодів автомобілем марки "ЗАЗ-110217", державний номерний знак НОМЕР_1, за участю якого скоїв ДТП, внаслідок якої було пошкоджений належний позивачу автомобіль марки "ВАЗ 21104", державний номерний знак НОМЕР_2, то в силу вимог ч. 3 ст. 1187 ЦК України саме відповідач має нести відповідальність за заподіяну позивачу майнову шкоду. Оскільки відповідачем не доведено правомірності заволодіння автомобілем "ЗАЗ-110217", то підстави для стягнення майнової шкоди зі страховика ОСОБА_4 - ПрАТ "СК "Лафорт" відсутні.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків попередніх судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.