Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про виселення та вселення та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що вона проживає та зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 як дружина власника ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

15 вересня 2013 року їй було повідомлено про підозру в умисному заподіянні смерті ОСОБА_5, вчинене на замовлення, а 29 листопада 2013 року було затверджено обвинувальний акт відносно неї за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою колегією суддів Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року їй було змінено запобіжних захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачі чинять їй перешкоди у проживанні у вказаному будинку та безпідставно зайняли вказане житло, просила суд вселити її у будинок АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із указаного будинку.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що остання обвинувачується у вбивстві їх батька ОСОБА_5 та певний час перебувала під вартою, фактично вона вчинила протиправні дії відносно спадкодавця, що передбачає усунення її від спадщини.

З урахуванням наведеного, позивачі просили суд виселити ОСОБА_1 із будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати Суворовський РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області зняти її з реєстраційного обліку в указаному будинку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити судові рішення в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ухваливши в цій частині нове рішення, яким виселити останніх із Ѕ частини будинку АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення в частині вирішення спору про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спірного будинку ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спірного будинку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки останні також є членам сім'ї власника будинку ОСОБА_5, такими, що втратили право користування житлом не визнавалася та позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не підтвердив належними та допустимими доказами самоправності зайняття ними спірного будинку, то правові підстави для виселення відповідачів відсутні.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки судові рішення в іншій частині вирішення позовних вимог ніким не оскаржуються, то судом касаційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості не переглядаються.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків попередніх судів в частині вирішення спору про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 2 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень в частині вирішення спору про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 2 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 зі спірного будинку залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.