Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В., Дьоміної О.О., Леванчука А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 листопада 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав їй кредит у сумі 75 000 грн із сплатою 30% річних від залишкової суми.

Позивач вважала, що цей договір не відповідає вимогам Законам України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , а тому виходячи із цього його слід визнати недійсним.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність і безпідставність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, оскільки остання не довела суду належними і допустимими доказами підставність заявленого нею позову, натомість судами правильно було встановлено відповідність оспорюваного договору вимогам діючого законодавства, що є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.