Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, треті особи: Перша лубенська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання заповіту нікчемним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є рідним братом ОСОБА_6, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, а з 05 грудня 2011 року, у зв'язку з тим, що мав похилий вік та хворів, став проживати у нього за адресою: АДРЕСА_2. Навесні 2013 року ОСОБА_5, уродженка с. Вовчик, приїхала до нього додому та в розмові з братом зазначила, що вона є його позашлюбною дочкою. Позивач вказував, що ОСОБА_6 ніколи не мав дітей та нічого з цього приводу йому не говорив. 15 квітня 2013 року ОСОБА_5 зателефонувала позивачу та сказала, що хоче, щоб його брат ОСОБА_6 написав на її ім'я заповіт. Позивач не заперечував і, поговоривши із братом, відвіз його до сільської ради с. Вовчик на власному автомобілі. Біля приміщення відповідача до них підійшла ОСОБА_5 та сіла на переднє пасажирське сидіння вказаного транспортного засобу поряд з позивачем та повідомила, що так як приміщення сільської ради знаходиться на другому поверсі будівлі, а ОСОБА_6 не зможе піднятися по сходах, то зараз до них вийдуть для підписання заповіту. В цей час з будівлі, де знаходилась сільська рада, вийшла секретар виконавчого комітету Вовчицької сільської ради ОСОБА_7 із журналом та вже готовим заповітом. Секретар сіла на заднє сидіння автомобіля, де знаходився ОСОБА_6, та сказала, що заповіт вже готовий і не перечитуючи його в голос запропонувала його підписати ОСОБА_6 та написати "заповіт прочитано в голос та підписано мною особисто". При здійсненні записів у заповіті з рук ОСОБА_6 декілька разів випадала ручка, тоді ОСОБА_7 вклала ручку в руку ОСОБА_6, стисла її своєю рукою та таким чином внесла запис, після чого таким же чином допомогла йому поставити підпис у заповіті. У червні 2014 року ОСОБА_6 помер у м. Лубни, де вони разом проживали. Він поховав брата виключно за власний рахунок, а ОСОБА_5 лише була присутня на похороні. Позивач вважає, що спірний заповіт вчинено не законно та з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 207, 215, 1247, 1248, 1251- 1253, 1257 ЦК України, ОСОБА_4 просив суд визнати заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, посвідчений 15 квітня 2013 року секретарем виконавчого комітету Вовчицької сільської ради ОСОБА_7 в с. Вовчик Лубенського району Полтавської області, нікчемним.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 1 -3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив з того, що позивачем не доведено, що при посвідченні оскаржуваного заповіту відповідачем не було дотримано передбаченого законом порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Доводи касаційної скарги позивача про те, що спірний заповіт не прочитаний заповідачем вголос, спростовуються змістом зазначеного заповіту від 15 квітня 2013 року, з якого вбачається, що заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_6 і підписаний ним о 9 годині 40 хвилин 15 квітня 2013 року, зокрема власноручно зробленим ним записом наступного змісту: "заповіт прочитано в голос та підписано мною особисто", що засвідчено власним підписом заповідача, належність якого заповідачу сторонами не оспорюється.

Щодо доводів касаційної скарги позивача про порушення порядку посвідчення заповіту за відсутності двох свідків, то вони не впливають на правильність висновків судів, так як зазначена умова є необхідною лише у випадку неможливості заповідача прочитати заповіт, викликаної його фізичними вадами, що спростовується попередніми висновками суду.

Крім того, доводи касаційної скарги позивача, що до нікчемності оскаржуваного заповіту у зв'язку з його посвідченням поза межами приміщення органу місцевого самоврядування не заслуговують на увагу суду, так як це не є юридично важливою умовою, яка може спричинити нікчемність правочину.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.