Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2015 року,

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 31 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500 грн зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 30 вересня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 7 577 грн 89 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 395 грн 35 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 5 345 грн 50 коп.; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 337 грн 04 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 7 577 грн 89 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2005 року, яка складає: 1 395 грн 35 коп. заборгованість за кредитом; 5 345 грн 50 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн фіксована частина штрафу; 337 грн 04 коп. процентна складова штрафу; а всього 7 577 грн 89 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення районного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 22 жовтня 2014 року № 6-127цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154, який у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для усіх судів України.

Апеляційний суд на підставі вищевказаних норм закону дійшов до вірного висновку про задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, строк якої визначений до жовтня 2007 року. Проте банк звернувся до суду з позовом лише у жовтні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Посилання касаційної скарги на те, що позовну давність необхідно окремо обраховувати від кожного нарахованого, але несплаченого платежу за кредитом є безпідставними та зазначених вище висновків апеляційного суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.