Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СавченкоВ.О., Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року,

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБангк" звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 08 серпня 2006 року, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 22 646 грн 02 коп. зі сплатою 25,08 % річних строком до 08 лютого 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26 вересня 2012 року складає 118 126 грн 74 коп., у зв'язку з чим просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 108 126 грн 74 коп. та солідарно з ОСОБА_4 і поручителя публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" суму заборгованості в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNH4KP20300337 від 08 серпня 2006 року в розмірі 3 278 грн 40 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Провадження в справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" закрито.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить рішення апеляційного суду змінити й задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що через неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення виникла заборгованість, дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з боржника ОСОБА_4 у межах строку позовної давності, з урахуванням вимог ст. ст. 256, 257, 258, 267 ЦК України.

Також є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження в справі в частині вимог банку до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", які можуть бути самостійними й окремими предметами позову, оскільки спір виник між юридичними особами та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.(Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-1737цс15 від 18 листопада 2015 року).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.