Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,Дем'яносова М.В.,Парінової І.К.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2016 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності, посилаючись на те, що 27 грудня 2002 року ОСОБА_5 подарувала йому АДРЕСА_1 загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м.

З метою поліпшення житлових умов ним за власні кошти та власними силами в період з 2 000 по 2 005 роки добудовано приміщення літ. "П.

Посилаючись на зазначене просив визнати за ним право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 літ. "А", яка складається з наступних приміщень: 3 - житлова, площею 14,8 кв. м, 7 - житлова, площею 16,6 кв. м, 8 - санвузол, площею 2,0 кв. м, 9 - веранда, площею 2,9 кв. м, 10 - кухня, площею 17,3 кв. м, 11 -туалет, площею 0,8 кв. м, 12 - житлова, площею 10,3 кв. м, 13 - житлова, площею 13,1 кв. м, 14 - туалет, площею 1,2 кв. м, 15 -житлова, площею 16,9 кв. м; 16 - житлова, площею 14,1 кв. м, 17 - туалет, площею 1,4 кв. м, 18 житлова, площею 16,8 кв. м, тераса, площею 10,6 кв. м. Виконання рішення в частині реєстрації за ОСОБА_4 права власності на зазначений об'єкт нерухомості у встановленому порядку покласти на Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2011 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", будівництво об'єктів містобудування має здійснюватися відповідно до проектної документації.

Відповідно до ст. 29 цього Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як передбачено ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Фізичні і юридичні особи зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з будівництвом нового об'єкта архітектури.

Відповідно до ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для визнання справа власності на самочинне будівництво.

Крім того, незаконним будівництвом також порушені права власника земельної ділянки Одеської міської ради, оскільки земельна ділянка, яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_1 в м. Одесі Одеською міською радою у користування ОСОБА_6 не надавалася.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.