Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Мазур Л.М., НагорнякаВ.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - відділ державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області, про зняття арешту з майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 лютого 2016 року,

У липні 2015 року представник позивача ОСОБА_7звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 09 квітня 2015 року належний позивачу автомобіль ГАЗ-3302, державний номерний знак НОМЕР_1, був зупинений на стаціонарному посту ДАІ в смт Війтівці Волочиського району та арештований державним виконавцем ВДВС Підволочиського РУЮ в Тернопільській області. Підставою цих дій стало накладення арешту на даний автомобіль державним виконавцем ВДВС Теофіпольського РУЮ у Хмельницькій області у виконавчому провадженні № 45792309 про стягнення коштів зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6

Представник позивача просив зняти арешт із зазначеного автомобіля, оскільки відповідно до свідоцтва про його реєстрацію від 09 жовтня 2014 року власником даного автомобіля є позивачка, яка не є стороною виконавчого провадження, а тому накладення арешту на автомобіль 02 лютого 2015 року та подальше його внесення до акта опису та арешта майна 09 квітня 2015 року є безпідставним.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на примусовому виконанні відділу ДВС Теофіпольського РУЮ перебуває виконавче провадження за виконавчим листом № 2-187/11, виданим 30 листопада 2011 року за рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 29 листопада 2011 року, про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 88 218 грн 82 коп. майнової шкоди, 1 тис. грн моральної шкоди, 892 грн 19 коп. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

01 лютого 2012 року державним виконавцем Федіковою Н.П. відділу ДВС Теофіпольського РУЮ у даному провадженні винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5, та заборонено здійснення його відчуження.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками, опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження. Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором або законом передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

За положеннями ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадків надання обтяжувачем згоди на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження та відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду майна.

За нормами ч. 1 ст. 10 цього ж Закону, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що боржник ОСОБА_5, на майно якого в тому числі майбутні активи було накладено обтяження у вигляді арешту із забороною відчуження, відчужив автомобіль придбаний після реєстрації обтяження, тому арешт зберігає силу для нового власника і не може бути знятий.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судовихрішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.