Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Мазур Л.М., Нагорняка В.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства конструкторського бюро "Дніпровське" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства конструкторського бюро "Дніпровське" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства конструкторського бюро "Дніпровське", в якому просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 жовтня 2014 року по 26 березня 2015 року у розмірі 33 743 грн 04 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на день ухвалення судом рішення у розмірі 32 671 грн 23 коп. та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалась на те, що наказом від 24 вересня 2001 року № 235/К вона була прийнята на роботу в ПАТ КБ "Дніпровське" на посаду інженера-економіста 1 категорії. За час трудової діяльності була декілька разів переведена та переміщена з даної посади. Наказом № 448/к від 30 грудня 2008 року була переведена на посаду начальника бюро матеріальних ресурсів відділу бухгалтерського обліку (46). Наказом від 25 березня 2015 року № 30/к вона була звільнена за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. З жовтня 2014 року відповідач не виплачує їй в повному обсязі нараховану заробітну плату. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням виплатити заборгованість із заробітної плати, однак до теперішнього часу заборгованість не виплачена. Також діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "Дніпровське" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у сумі 32 306 грн 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 32 671 грн 23 коп., на відшкодування моральної шкоди - 500 грн, а всього 65 477 грн 88 коп.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Дніпровське", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, а в решті судові рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно з наказом від 24 вересня 2001 року № 235/к ОСОБА_4 була прийнята на роботу до ДАТ "Конструкторське бюро "Дніпровське" на посаду інженера-економіста 1 категорії ФЄУ-42. За час трудової діяльності ОСОБА_4 була декілька разів переведена та переміщена з даної посади.

Наказом № 448/к від 30 грудня 2008 року ОСОБА_4 була переведена на посаду начальника бюро матеріальних ресурсів відділу бухгалтерського обліку (46).

26 березня 2015 року ОСОБА_4 була звільнена з посади начальника бюро № 46 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стаття 47 КЗпП України встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що вищезазначені вимоги закону були відповідачем порушені, що призвело до виникнення заборгованості із заробітної плати, а оскільки позивач не отримав суму заборгованості на час постановлення рішення, то стягненню підлягає і сума за затримку розрахунку при звільненні і заподіяна позивачу такими діями моральна шкода.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства конструкторського бюро "Дніпровське" відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.