Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Позивач звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням положень статей 49- 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з листопада 2011 року розмір і порядок отримання соціальних виплат за статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються Кабінетом Міністрів України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що спірне питання врегульовано прямою нормою Конституції України (254к/96-ВР) і не може розглядатися по іншим правилам, встановленими іншими законами, або постановами уряду. Вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на постанову уряду, нові редакції законів та міжнародні акти, оскільки їх юридична сила не розповсюджується на спірні правовідносини, які врегульовані прямою нормою Конституції України (254к/96-ВР) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), інвалідом 2-ї групи (безстроково) у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2016 року та копією виписки до акта огляду МСЕК серії ААА № 256380 від 12 січня 2011 року.

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком та відновлення його конституційних прав.

Листом № 17341/17 від 27 грудня 2016 року Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області повідомило позивача про відмову в задоволенні його вимог через відсутність правових підстав для здійснення перерахунку.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) № 3491-VI від 14 червня 2011 року розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

(Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011 (v020p710-11) ).

Таким чином, Законом № 3491-VI від 14 червня 2011 року (3491-17) Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.п. 1 п. 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II групи інвалідності становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказано у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 (v009p710-01) , зокрема зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У азб. 5, 6, 10 п. 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року (v020p710-11) № 1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Так, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (2798-15) , яким статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

були викладені у новій редакції, за змістом якої норми і положення статей 50, 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач, проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, діяв правомірно, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.