Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року між нею та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", був укладений кредитний договір № 053-2008-836, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у розмірі 30 000 доларів США строком до 10 березня 2028 року.

Позивач вважала, що правовідносини, які виникли у неї з відповідачем регулюються законодавством про захист прав споживачів, як під час укладання кредитного договору, так і під час виконання, враховуючи цільове призначення кредитних коштів.

Посилаючись на те, що відповідач при укладенні даного договору порушив норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Правил надання банками кредитів, а саме: перед укладенням кредитного договору ПАТ "Універсал Банк" не надав їй у письмовій формі інформацію про умови кредитування, повну сукупну вартість кредиту, про покладення на неї валютних ризиків, самостійно встановив плату за ініціювання кредиту та умови договору суперечать вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач ОСОБА_4 просила на підставі ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" визнати недійсним кредитний договір від 20 березня 2008 року № 053-2008-836, укладений між нею та ПАТ "Універсал Банк".

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення її позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність і безпідставність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки остання не довела суду належними і допустимими доказами підставність заявленого нею позову, натомість судами правильно було встановлено відповідність оспорюваного договору вимогам діючого законодавства, що є підставою для відмови у позові.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.