Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Леванчука А.О.,

МостовоїГ.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", третя особа - Львівське відділення державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", про нарахування та виплату заробітної плати за вимушений прогул, за касаційною скаргою ЛепесіяДмитра Олександровича, який діє від імені державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що вона працювала у Львівському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту на посаді геолога 2-ої категорії та на підставі наказу керівника Львівського відділення УкрДГРІ від 31 січня 2011 року № 5 їй було встановлено неповний робочий тиждень з оплатою в розмірі 0,2 ставки. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2011 року вказаний наказ був скасований. Посилаючись на те, що судами було визнано незаконність застосування до працівників Львівського відділення УкрДГРІ змін умов праці передбачених наказом від 31 січня 2011 року № 5, внаслідок яких позивач працювала один день на тиждень замість трьох, а решту часу перебувала у вимушеному прогулі і їй неправомірно нараховувалася заробітна плата із розрахунку 0,2 ставки, просила задовольнити позов.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 червня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" відновити ОСОБА_3 істотні умови праці, які існували до прийняття наказу № 5 від 31 січня 2011 року, стягнуто з державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" на користь ОСОБА_3 різницю в окладі за період вимушеного прогулу з 5 квітня 2011 року по 19 березня 2012 року у розмірі 11 753 грн, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції у частині визначення періоду та розміру різниці в окладі за період вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", змінено, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_3 різницю в окладі за період вимушеного прогулу з 5 квітня 2011 року по 17 січня 2012 року у розмірі 9709 грн з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, які підлягають стягненню згідно чинного законодавства.

ЛепесійД.О., який діє від імені державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з Львівським відділенням Українського державного геологорозвідувального інституту працюючи на посаді геолога 2-ої категорії з оплатою в розмірі 0,6 ставки.

Згідно з наказом Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" від 31 січня 2011 року № 5 "Про роботу Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" на умовах неповного робочого дня" ОСОБА_3 та іншим працівникам починаючи з 5 квітня 2011 року і до покращення фінансового стану відділення було встановлено неповний робочий тиждень з оплатою 0,2 ставки.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2012 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" наказ відділення від 31 січня 2011 року № 5 скасовано.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновком про те, що оскільки судовим рішенням було встановлено незаконність наказу Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" від 31 січня 2011 року № 5, на підставі якого позивача було переведено на неповний робочий тиждень з оплатою 0,2 ставки та зменшено заробітну плату відповідно до відпрацьованого часу, то в силу вимог ст. 235 КЗпП України істотні умови праці позивача підлягають відновленню з часу їх неправомірної зміни із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому змінив рішення суду першої інстанції в частині періоду та розміру різниці в окладі за період вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут".

Однак повністю з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (ч. 1); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (ч. 3); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (ч. 4).

Частиною 2 цієї статті визначено порядок виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи у випадку незаконного переведення на іншу роботу.

Проте, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку на підставі ст. 235 КЗпП України, апеляційний суд не врахував, що положення вказаної статті передбачають виплату середнього заробітку працівнику у передбачених зазначеною нормою права випадках, які є вичерпними. Нею не передбачено виплату різниці заробітної плати за роботу в умовах неповного робочого часу та за повний робочий час при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, якщо такий працівником не був відпрацьований.

З огляду на таке апеляційний суд, не з'ясувавши характеру спірних правовідносин, належної правової оцінки виконанню позивачем трудових обов'язків в умовах неповного робочого тижня не дав, не перевірив, чи можна кваліфікувати роботу в умовах неповного робочого часу вимушеним прогулом.

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Лепесія Дмитра Олександровича, який діє від імені державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.