808/2738/13-а - 24.01.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року по справі № 808/2738/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гармонія" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гармонія" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012 року № 0000412310 - з податку на прибуток повністю; від 01.10.2012 року № 0000422310 - з податку на прибуток повністю; від 01.10.2012 року № 0000402310 - з податку на додану вартість в частині, не скасованій рішенням ДПА у Запорізькій області від 10.12.2012 року № 6026/10/10-420 (№ 9629/7/10-420) про результати розгляду первинної скарги; від 01.10.2012 року № 0000432310 - з податку на додану вартість в частині, не скасованій рішенням ДПА у Запорізькій області від 10.12.2012 року № 6026/10/10-420 (№ 9629/7/10-420) про результати розгляду первинної скарги; від 21.12.2012 року № 0000562310 - з податку на додану вартість повністю; від 21.12.2012 року № 000572310 з податку на додану вартість повністю; від 21.12.2012 року № 0000582310 з податку на додану вартість повністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби були проведені перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами яких встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР (334/94-ВР) ), пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 137551,00 грн.;

- пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 552161 грн.

Також, на підставі додатково наданих первинних та бухгалтерських документів встановлено порушення позивачем:

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 134190,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 100897,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р. 19 декларації) на 26903,00 грн. та, відповідно, завищено від'ємне значення різниці за червень 2012 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 20.2 декларації) на 26903,00 грн.

На підставі вказаного податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 01.10.2012 року № 0000412310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 352185,50 грн., у тому числі 271741,00 грн. - за основним платежем та 80444,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) від 01.10.2012 року № 0000422310, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 552161,00 грн.;

3) від 01.10.2012 року № 0000402310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 150345,50 грн., у тому числі 100897,00 грн. - за основним платежем та 50448,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

4) від 01.10.2012 року № 0000432310, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26903,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6725,75 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, прийнято рішення Державної податкової служби у Запорізькій області від 10.12.2012 року № 6026/10/10-420 (№ 9629/7/10-420), відповідно до якого:

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року № 0000422310 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 522161,00 грн. та № 0000412310 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 271741,00 грн. та 80444,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000402310 в частині зайво визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17477,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8738,50 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000432310 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6725,75 грн. і збільшено на 17477,00 грн. суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

На підставі рішення ДПС у Запорізькій області 21 грудня 2012 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 21.12.2012 року № 0000562310, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26903,00 грн.;

2) від 21.12.2012 року № 0000572310, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17477,00 грн.;

3) від 21.12.2012 року № 0000582310, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125130,00 грн., у тому числі 83420,00 грн. - за основним платежем та 41710,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПС України від 21.02.2013 року № 2680/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги скаргу позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що висновок податкового органу про те, що ізолятори електричні у кількості 9 штук, реалізовані ТОВ "ВКФ "Гармонія" ТОВ "Конект-Плюс", були отримані безоплатно, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у першому півріччі 2012 року - є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо завищення позивачем адміністративних витрат на відрядження у загальній сумі 75469,00 грн. колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються в тому числі із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, відповідно до абзацу б) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 ст. 138 ПК України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відповідно до вищезазначеного пункту 138.1 ст. 138 ПК України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, відносяться витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Згідно з абз. 1 підпункту 140.1.7 пункту 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються в тому числі такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Відповідно до абзацу 14 цього ж підпункту будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Судами встановлено, що у другому півріччі 2011 року за запрошенням фірм HUBEI E-XIN DIAMOND MATERIAL CO.LTD (КНР) та CHEMSINE CARBON CO.LTD (КНР), діяльність яких збігається з діяльністю ТОВ ВКФ "Гармонія", директор та менеджер з оптової торгівлі ТОВ "ВКФ "Гармонія" перебували у службовому відрядженні у Китайській Народній Республіці з метою проведення переговорів з представниками зазначених фірм з питань встановлення цивільно-правових (торгівельних) відносин, строк відрядження склав 8 та 10 днів, а у першому півріччі 2012 року вказані працівники ТОВ "ВКФ "Гармонія" на запрошення вищезазначених фірм HUBEI E-XIN DIAMOND MATERIAL CO.LTD та CHEMSINE CARBON CO.LTD протягом 10 днів перебували у службовому відрядженні у Китайській Народній Республіці з метою продовження комерційних переговорів з питань встановлення торгових відносин.

Факт перебування зазначених осіб у відрядженні та понесені у зв'язку з цим витрати, підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів про те, що витрати на відрядження працівників ТОВ ВКФ "Гармонія" були правомірно віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Щодо завищення у першому кварталі 2011 року валових витрат у сумі 411052,00 грн., колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Так, судами встановлено, що у складі валових витрат у першому кварталі 2011 року позивачем були відображені валові витрати, фактично понесені у 4 кварталі 2010 року, які не були включені до складу валових витрат податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року, а саме: витрати з придбання перехідних фланців для вводу RTKF 170-750/800 T у кількості 9 штук за ціною 10500,00 грн. за штуку без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 94500,00 грн., придбаних ТОВ "ВКФ "Гармонія" у ТОВ "Компанія "Стайл-Трейд", що підтверджується: договором № 2412/10 від 24.12.2010 року; специфікацією № 1 від 24.12.2010 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 281 за 2010 рік.

Судами також встановлено, що частину витрат з придбання зазначеного товару у сумі 2200,00 грн. було віднесено до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств у четвертому кварталі 2010 року, а решта суми витрат у розмірі 92300,00 грн. - до складу валових витрат у першому кварталі 2011 року.

При цьому, оригінали первинних документів були у позивача вилучені співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, що підтверджується протоколом огляду місця події від 19.01.2012 року.

Водночас, судами встановлено, що інша частина первинних документів, що підтверджують здійснення витрат з перевезення зазначених вантажів, також була вилучена у позивача співробітниками податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 19.01.2012 року та перебуває на відповідальному зберіганні у ДПІ у Хортицькому районі міста Запоріжжя.

За таких обставин, валові витрати в сумі 411052,00 грн., задекларовані ТОВ "ВКФ "Гармонія" у першому кварталі 2011 року, підтверджені первинними документами.

Також, судами вірно вказано на безпідставність висновку податкового органу про заниження ТОВ "ВКФ "Гармонія" податку на прибуток у першому півріччі 2012 року на загальну суму 134190,00 грн.

Крім того, судами зазначено про повторне визначення у акті позапланової перевірки зобов'язання з податку на прибуток з однієї господарської операції.

Щодо заниження позивачем у червні 2012 року суми ПДВ на 100897,00 грн. і завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання з ПДВ і сумою податкового кредиту на 26903,00 грн., судами встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суми ПДВ, сплачені у складі ціни товару ТОВ "Конект-Плюс" у загальному розмірі 127800,00 грн., були відображені ТОВ "ВКФ "Гармонія" у складі податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за квітень 2012 року, оскільки кошти на оплату зазначених ізоляторів від ТОВ "Конект-Плюс" були у повному обсязі зараховані на рахунок ТОВ "ВКФ "Гармонія" у квітні 2012 року. ТОВ "Конект-Плюс" позивачем була видана податкова накладна № 3 від 03 квітня 2012 року на суму ПДВ 127800,00 грн. Зазначена податкова накладна була відображена у реєстрі виданих податкових накладних за квітень 2012 року.

Щодо визначення сум штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2012 року № 0000402310, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки повторність визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у акті позапланової перевірки відсутня, то відповідачем безпідставно визначено суму штрафних санкцій у розмірі 50 %, а не 25 % від суми нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.