Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л. суддів: Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 грудня 2010 року між ним та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 1 658 000,00 грн на строк до 27 січня 2011 року зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 18 % на рік. В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими продовжено термін користування кредитом, зокрема останньою Додатковою угодою № 6 було продовжено строк користування кредитом до 25 грудня 2014 року.

05 червня 2014 року ОСОБА_6 було погашено заборгованість по сумі отриманого кредиту (основне зобов'язання) в повному обсязі.

Однак відповідач не в повному обсязі виконав умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 03 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 335 346,92 грн, з яких: проценти за користування кредитом - 1 025 325,45 грн; пеня за прострочення сплати процентів - 175 855,20 грн; штраф за недотримання умов кредитного договору - 82 900,00 грн; штраф за несвоєчасну сплату процентів - 51 266,27 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Старокиївський банк" 1 252 446,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року, рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру неустойки та визначено, що до стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Старокиївський банк" підлягає сума заборгованості в розмірі 1 201 180,65 грн.

Апеляційний суд не переглядав рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за недотримання умов кредитного договору в розмірі 82 900,00 грн, оскільки в цій частині рішення місцевого суду не оскаржувалось сторонами.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, просить скасувати вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка складається з процентів за користування кредитом та неустойки, яка має бути стягнута з боржника, як того вимагають ст.ст. 526, 527, 549, 629, 1050, 1054 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та виключаючи із розміру неустойки (пеня+штраф) розмір штрафу за несвоєчасну сплату процентів, апеляційний суд виходив із того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасну сплату процентів, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають вимогам матеріального й процесуального права з огляду на наступне.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 грудня 2010 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 1 658 000,00 грн з кінцевою датою повернення кредиту - 27 січня 2011 року.

27 січня 2011 року між вказаними сторонами булаукладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно з якою термін користування кредитом продовжено до 25 лютого 2011 року.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими продовжено строк користування кредитом, а саме: додаткова угода № 2 від 16 лютого 2011 року, якою продовжено термін користування кредитом до 22 квітня 2012 року; додаткова угода № 3 від 20 квітня 2012 року - до 19 липня 2012 року; додаткова угода № 4 від 20 липня 2012 року - до 18 липня 2013 року; додаткова угода № 5 від 02 квітня 2013 року - до 01 квітня 2014 року; додаткова угода № 6 від 01 квітня 2014 року - 25 грудня 2014 року.

05 червня 2014 року ОСОБА_6 було погашено суму тіла кредиту в повному обсязі, а саме - 1 658 000 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника.

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту з 25-го числа щомісячно за період з першого по останній день місяця. При достроковому погашенні заборгованості за кредитом, сума нарахованих процентів з 25-го числа до останнього дня місяця перераховується за фактичний термін користування кредитом. При повному погашенні заборгованості за кредитом проценти нараховуються в день погашення кредиту. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При нарахуванні процентів останній день місяця включається в розрахунок за виключенням випадків, коли останній день місяця є датою закінчення операції.

Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту не пізніше сьомого числа (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу кредитора або шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок позичальника, зазначений у п. 2.1 договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом, проценти нараховані щомісячно з 28 грудня 2010 року по 04 червня 2014 року (день погашення заборгованості по тілу кредиту) у сумі 1 025 325,45 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, утворилась заборгованість зі сплати процентів за весь період користування кредитом, яку необхідно стягнути з відповідача.

Доводи заявника про те, що банк пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривався шляхом укладення додаткових угод, що свідчить про визнання відповідачем боргу за кредитним договором.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме п. 4.3 передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен окремий випадок, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ПАТ "Старокиївський банк" просив стягнути з ОСОБА_6 пеню за прострочення сплати процентів за період з 08 листопада 2013 року по 02 листопада 2014 року в сумі 175 855,20 грн та штраф за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 51 266,27 грн, тобто пеня і штраф, нараховані за одне й те ж саме порушення - несвоєчасну сплату процентів.

З огляду на викладене, апеляційний суд врахував, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим прийшов до правильного висновку щодо зміни рішення суду першої інстанції та виключення штрафу в розмірі 51 266,27 грн із розміру неустойки.

Оскільки висновки суду першої в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційної інстанцій відповідають встановленим у справі обставинам, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, то касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року, в частині яка не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.