Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М.,

Леванчука А.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторсько-консалтингова група "Експерт", третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заробітної плати та компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування невикористаної відпустки та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 02 липня 2007 року він працював асистентом аудитора у товаристві з обмеженою відповідальністю "Аудиторсько-консалтингова група "Експерт" (далі - ТОВ "АКГ "Експерт") 19 грудня 2011 року позивача було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з ОСОБА_3 повного розрахунку та не виплатив йому заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 723,83 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 159,04 грн. З урахуванням положень ст. 117 КЗпП України ТОВ "АКГ "Експерт" зобов'язано сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Крім того, такими неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути на його користь з ТОВ "АКГ "Експерт" заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 732,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 033,30 грн., заборгованість по виплаті компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 159,04 грн., моральну шкоду у розмірі 4 000 грн. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АКГ "Експерт" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2011 року по 19 грудня 2011 року в розмірі 9 723,83 грн., відшкодування невикористаної відпустки у розмірі 1 159,04 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року рішення апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року стягнуто з ТОВ "АКГ "Експерт" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 008,54 грн. за період з 20 грудня 2011 року по 16 липня 2014 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду від 24 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 033,30 грн. та витрат на правову допомогу задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 32 008,54 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме така сума була заявлена позивачем в позовних вимогах.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 02 липня 2007 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "АКГ "Експерт" і з 01 січня 2011 року його посадовий оклад становив 1 000 грн.

Відповідно до наказу генерального директора ТОВ "АКГ "Експерт" від 19 грудня 2011 року № 57/11 ОСОБА_3 звільнено на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням і того ж дня йому видано трудову книжку.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 (v0013700-99) , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 28 жовтня 2015 року, останній просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 033,30 грн. за період з 20 грудня 2011 року по 24 листопада 2015 року.

Разом з тим, апеляційний суд стягнув з ТОВ "АКГ "Експерт" на користь ОСОБА_3 лише 32 008,54 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2011 року по 16 липня 2014 року, отже не перевірив заяви останнього від 28 жовтня 2015 року (том 3 а. с. 143-146).

Невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 зазначеного Кодексу шляхом подання відповідної заяви.

Також у вказаній заяві від 28 жовтня 2015 року позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 15 959,04 грн. (том 3 а. с. 143-146).

Під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; як розподілити між сторонами судові витрати (пункти 1, 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

За змістом ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Проте апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не розглянув вказану вище заяву позивача.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, не взяв до уваги заяву позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49 033,30 грн.

Отже, апеляційний суд не перевірив наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 грудня 2011 року по 16 липня 2014 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про стягнення з ТОВ "АКГ "Експерт" на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 15 959,04 грн., отже не дослідив доказів в частині розподілу судових витрат.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалене апеляційним судом рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.