Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В., Леванчука А.О., Парінової І.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельянова Наталя Валеріївна, ОСОБА_10, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року,

У вересні 2015 року позивачі звернулися до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони постійно проживають та зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_1, який з 1988 року за правом спадкування належав ОСОБА_8 14 травня 2015 року ОСОБА_8 уклала з покупцем ОСОБА_10 договір купівлі-продажу 19/100 часток домоволодіння, за яким у власність покупця перейшло у будинку літ. "А" приміщення літ. 1-1, 1-2, 1-3, 2-4 загальною площею 34 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м., з сараєм літ. "В" та 1/3 частини воріт № 3, огорожі № 4, колонки № 5 та вимощення № 1.

За умовами договору продавець гарантував, що вона та інші особи у цій частині домоволодіння не зареєстровані, відчуження цієї частки не зачіпає прав третіх осіб щодо її користування.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 приховала від нотаріуса судові спори, що існують між нею та ними щодо прав на будинок, а також факт їх постійного проживання на спірній площі, чим ввела покупця в оману та порушила їхні права, позивачі просили визнати договір купівлі-продажу від 14 травня 2015 року недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі заявники просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виходячи із того, що вони не є сторонами спірного договору; їхні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ч.1 ст. 230 ЦК України, є недоведеними та необґрунтованими.

До того ж наведені в касаційній скарзі доводи заявників були предметом дослідження судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.