Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_2, третя особа - сектор культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання розпорядження сільської ради недійсним, поновлення на роботі, зобов'язання допустити до роботи, за касаційною скаргою Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання розпорядження сільської ради недійсним, поновлення на роботі, зобов'язання допустити до роботи.

Зазначав, що з 1991 року він працював на посаді директора Миколаївського будинку культури. Розпорядженням Миколаївського сільського голови йому була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте у вказаний період, відповідач розпорядженням № 316-к від 27 вересня 2005 року призначив на посаду директора будинку культури ОСОБА_2

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив поновити йому строк звернення до суду, скасувати розпорядження Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 316-К від 27 вересня 2005 року "Про прийняття на посаду директора Миколаївського будинку культури ОСОБА_2.", поновити його на роботі та в зв'язку зі скасуванням розпорядження допустити його до виконання трудових обов'язків.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 316-К від 27 вересня 2005 року "Про прийняття на посаду директора Миколаївського будинку культури ОСОБА_2.".

Зобов'язано посадових осіб Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області допустити ОСОБА_1 до фактичного виконання обов'язків директора Миколаївського будинку культури.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року зазначене рішення районного суду частково змінено, а саме доповнено його резолютивну частину абзацом другим, наступного змісту: "Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Миколаївська сільська рада Овідіопольського району Одеської області просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що наказом відділу культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 34 від 30 липня 1991 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора Миколаївського будинку культури, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Наказом відділу культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 14 від 17 січня 2005 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розпорядженням Миколаївського сільського голови № 216-К від 17 лютого 2005 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до вимог прийнятого в 2001 році Бюджетного Кодексу України (2456-17) відбулась передача Миколаївського будинку культури на баланс Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області,що підтверджується актом передачі від 22 лютого 2002 року та листом відділу культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, направленому голові Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Павлюченку В.П., у якому зазначено про те, що трудові книжки працівників будинку культури зберігаються у відділі культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та будуть передані згідно відповідного акта.

Проте відділ культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області не виконав свій обов'язок по передачі трудової книжки ОСОБА_1, в зв'язку з чим Територіальна державна інспекція праці Одеської області за звернення ОСОБА_1 видала припис від 15 березня 2010 року, яким зобов'язала керівника відділу культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області усунути порушення трудових прав позивача.

За правилами ч. 3 ст. 2 Закону "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади).

Частинами 3, 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що зміни підпорядкованості підприємств, установ, організацій не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, установи, організації, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після передачі будинку культури Миколаївській сільській раді Овідіопольського району Одеської області й до часу перебування у відпустці, тобто до 2003 року, отримував заробітну плату в Миколаївській сільській раді Овідіопольського району Одеської області, що підтверджує факт наявності посади директора будинку культури саме в штатному розписі сільської ради.

Крім того, вказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2014 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до сектору культури та туризму Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення на роботі та посаді директора будинку культури, через те, що посада директора Миколаївського будинку культури відноситься до Миколаївської сільській раді Овідіопольського району Одеської області, й тільки голова вказаної ради приймає рішення щодо прийому чи звільнення з вказаної посади.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, за ним зберігалася посада директора будинку культури, яка перебуває в штаті Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, проте відповідачем під час перебування позивача у відпустці прийнято незаконне розпорядження про прийняття ОСОБА_2 на постійній основі на вказану посаду.

При цьому судами вірно зазначено про безпідставність вимог ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, оскільки з посади директора будинку культури його не було звільнено.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, про що останнім було заявлено відповідне клопотання в суді першої інстанції, через наявність поважних причин.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Судами як першої так і апеляційної інстанцій дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки висновки судів щодо часткового задоволення позову зроблені вірно.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуМиколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 липня 2015 року в незміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.