Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, який обґрунтовувала тим, що 11 травня 2006 року між АКіБ "Укрсоцбанк" та нею було укладено договір іпотеки нерухомого майна житлового будинку та земельних ділянок в забезпечення виконання її зобов'язань за кредитним договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 11 травня 2006 року.

14 лютого 2015 року державним виконавцем Другого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 213 від 04 лютого 2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. про звернення стягнення на предмети іпотеки.

За рахунок реалізації зазначеного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанку" за кредитним договором від 31 травня 2007 року на загальну суму 32 545 дол. 71 цент США, за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 11 травня 2006 року на загальну суму 100 184 дол. 48 центів США та за договором відновлювальної кредитної лінії від 14 січня 2008 року на загальну суму 89 316 грн 66 коп.

Однак відповідно до вимог закону у випадку вчинення виконавчого напису нотаріус має вимагати від іпотекодержателя документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника (позичальника).

Посилаючись на те, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису, оскільки заборгованість не є безспірною і спори щодо стягнення заборгованості по спірних договорах між нею та банком розглядалися у судах, позивач просила суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 04 лютого 2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком Володимиром Івановичем, зареєстрований у реєстрі за № 213, таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2015 року.

Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що 31 травня 2007 року між ОСОБА_8 та АКіБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 25 тис. дол. США із сплатою відсотків 13,5 % на умовах забезпеченості, строковості, платності, цільового характеру з кінцевим терміном повернення заборгованості 07 лютого 2017 року.

11 травня 2006 року сторони уклали договір невідновлювальної кредитної лінії, згідно умов якого надання кредиту здійснюється окремими частинами траншами в межах максимального ліміту заборгованості 70 тис. дол. США із сплатою відсотків в розмірі 12,5 % з відповідними додатковими договорами до нього.

14 січня 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позичальнику надано у кредит окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту 250 тис. грн із сплатою 14,5 % з кінцевим терміном погашення кредиту 13 вересня 2012 року.

На забезпечення виконання зазначених кредитних договорів 14 січня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю: житловий будинок з належними господарськими будівлями, загальною площею 197,8 кв.м, житловою площею 83,0 кв.м, що розташований по вулиці Курчатова, 70 у м. Хмельницькому; переобладнану частину житлового будинку під продовольчий магазин та надвірні побудови до нього (два цегляних хліви), що розташовані в м. Хмельницькому, по вулиці Курчатова, 70 загальною площею 42,7 кв.м;земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0337 га та земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га, що розташовані по вул. Курчатова, 70 у м. Хмельницькому.

Судами встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником її кредитних зобов'язань за розрахунком банку станом на 01 жовтня 2014 року загальна сума заборгованості за кредитами становила 132 730 дол. 19 центів США та 89 316 грн 66 коп.

10 грудня 2014 року ОСОБА_6 направлялась вимога про дострокове погашення зобов'язання із заборгованості за кредитами. За цією вимогою банк вимагав від позичальника у строк передбачений законом достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти та пеню.

Із заявою до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка В.І. про вчинення виконавчого напису на суму заборгованості ОСОБА_6 по кредитам, простроченим відсоткам та пені на загальну суму 132 730 дол. 19 центів США та 89 316 грн 66 коп. ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось 16 січня 2015 року.

04 лютого 2015 року вчинено виконавчий напис нотаріуса, у відповідності до якого ОСОБА_6 запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно з п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. ОСОБА_6 документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (z0283-04) (чинної на час вчинення виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Судами також установлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за договором кредиту від 31 травня 2007 року в сумі 161 193 грн 52 коп. Предметом розгляду указаної справи була заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2007 року.

Також установлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 квітня 2015 року стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 кредитну заборгованість в сумі 24 тис. дол. 15 центів США, що в еквіваленті становить 381 036 грн 70 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення постійно діючого третейського суду від 18 жовтня 2010 року позивач використав своє право дострокового повернення кредиту та стягнув заборгованість за кредитом від 31 травня 2007 року, а рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 квітня 2015 року з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 стягнута заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2006 року, тому визначена банком сума заборгованості щодо якої вчинено оспорений позивачем виконавчий напис нотаріуса не є безспірною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що положеннями чинного законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, у зв'язку із чим спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом із дотриманням вимог законодавства і підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідаєз огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 жовтня 2010 року та рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 квітня 2015 року вирішувалися спори між сторонами щодо частин спірної суми заборгованості, в рахунок погашення якої вчинено спірний виконавчий напис нотаріуса.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. ОСОБА_6 документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

За указаних обставин, для вирішення питання про безспірність заборгованості боржника необхідним є встановлення чи існував між сторонами спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором на час вчинення виконавчого напису. Якщо такий спір існував та розглядався у судовому порядку саме на час вчинення оспореного виконавчого напису - указана банком заборгованість не може вважатися безспірною.

Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України у справі 6-27цс15 від 04 березня 2015 року і у справі № 6-141цс14 від 11 березня 2015 року, та відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 10, 11, 60, 212- 214, 303, 316 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, не перевірив належним чином доводи сторін, зокрема не з'ясував обставину, яка має визначальне значення для правильного вирішення справи, а саме не перевірив, з якого часу на розгляді в господарському суді Хмельницької області перебувала справа за позовом банку до ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором, розгляд якої закінчився 16 квітня 2015 року ухваленням відповідного рішення, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку у справі.

Отже, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 08 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.