Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Амеліна В.І., Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Володимирецької районної ради Володимирецького району Рівненської області, третя особа - реєстраційна служба Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області, про визнання аукціону купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно з протоколом проведення аукціону від 30 грудня 2013 року він став переможцем торгів, предметом яких є частина складського приміщення площею 608, 9 кв. м по АДРЕСА_1, яке перебувало на балансі територіальної громади Володимерецького району в особі Володимерецької районної ради Рівненської області та знаходилося в його комунальній власності до 30 грудня 2013 року. Вартість частини нежитлового складського приміщення за вказаною вище адресою становила 52 500 грн, які він передав у визначений протоколом аукціону строк та 02 вересня 2014 року складено акт приймання-передачі, за умовами якого територіальна громада в особі Володимерецької районної ради Рівненської області передала йому вказану вище частину складського приміщення. Посилаючись на те, що реєстраційною службою Володимерецького районного управління юстиції Рівненської області йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації вказаного нежитлового приміщення та на те, що 22 листопада 2014 року Володимирецькою державною нотаріальною конторою йому було відмовлено у посвідчені протоколу аукціону від 30 грудня 2013 року у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення, просив суд визнати дійсним аукціон купівлі-продажу від 30 грудня 2013 року, предметом якого є складське приміщення по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказане приміщення.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано дійсним аукціон купівлі-продажу, проведений УТБ "Україна-Захід" 30 грудня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на частину складського приміщення у будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Допущено поворот виконання рішення суду першої інстанції шляхом скасування реєстрації за ОСОБА_4 права власності на складське приміщення загальною площею 609, 90 кв. м по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

У ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Згідно з ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

Відповідним актом цивільного законодавства, що регламентує процедуру укладення договорів на аукціонах з продажу об'єктів державної власності є Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 (803-2007-п) (далі - Порядок).

Пунктом 33 Порядку передбачено, що під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться: вартість об'єкта; пропозиції учасників аукціону; відомості про учасників аукціону; результати торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, що одержала право на придбання об'єкта). аукціону; відомості про переможця - учасника, який під час аукціону запропонував найвищу ціну, або відомості про те, що аукціон закінчився без виявлення переможця. Протокол підписується ліцитатором та переможцем аукціону (його представником).

Пунктом 45 Порядку встановлено, що протокол, затверджений та погоджений відповідно до вимог пункту 33 цього Порядку, є підставою для укладення протягом 30 календарних днів з дати його затвердження договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та суб'єктом господарювання.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, договір купівлі-продажу нерухомого майна не укладено, а тому висновок суду першої інстанції про те, що сторони погодили всі істотні умови договору є безпідставним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із його безпідставності з огляду на те, що у визначений строк не укладено договір купівлі-продажу. Крім того, як убачається із матеріалів справи, спір між сторонами відсутній, тоді як статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право звернення до суду у разі невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.