Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

АмелінаВ.І., Касьяна О.П., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 08 травня 2002 року перебуває у шлюбі з відповідачем, від якого мають двох дітей: ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Посилаючись на те, що відносини між подружжям унеможливили подальше спільне проживання та на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, просила суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_5; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище "ОСОБА_4"; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити проживати з нею та стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання дітей по 1 500 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Залишено проживати з ОСОБА_4 дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище "ОСОБА_4".

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі по 800 грн на кожну дитину, починаючи з 27 лютого 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та давши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши положення ст. 182 СК України, обґрунтовано виходив із доведеності позову.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості заявника бути присутнім при розгляді справи апеляційним судом не заслуговують на увагу з огляду на те, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справі (ч. 2 ст. 305 ЦПК України), а тому підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 305 ЦПК України, були відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при його дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.