Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Амеліна В.І., Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідач без поважних причин, у зв'язку з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду з 27 грудня 1997 року не проживав у спірній квартирі. Посилаючись на наведене, просила суд визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 1998 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2015 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 1998 року.

Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року закрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 1998 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2015 року скасовано та справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня

2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 1998 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, просить скасувати оскаржувану ухвалу та залишити позов без задоволення, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦПК Української РСР 1963 року

(в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на касаційне оскарження і внесення касаційного подання прокурора, якщо воно не було оскаржено і на нього не внесено касаційного подання. В разі подачі касаційної скарги або внесення касаційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 Перехідних положень Закону України від 21 червня 2001 року № 2540-ІІІ "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України" (2540-14) рішення, які станом на 29 червня 2001 року набрали чинності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Із наведених положень процесуального закону слідує висновок, що станом на 29 червня 2001 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 1998 року набрало законної сили та могло бути оскаржене протягом трьох місяцівлише в касаційному порядку.

Можливість апеляційного оскарження такого судового рішення процесуальним законом передбачена не була.

Таким чином, апеляційний суд, врахувавши наведене вище, обґрунтовано виходив із того, що у відкритті апеляційного провадження на вказане вище рішення суду першої інстанції необхідно відмовити.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.