Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Національного науково-природничого музею Національної академії наук України, третя особа - виконуючий обов'язки директора Національного науково-природничого музею Національної академії наук України Червоненко Оксана Володимирівна, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 19 січня 2011 року між нею та Національним науково-природничим музеєм Національної академії наук України (далі - ННПМ НАН України) було укладено контракт № 1 про прийняття її на роботу на посаду старшого наукового співробітника.

Термін дії контракту був встановлений із 20 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року.

Додатковими угодами строк дії контракту неодноразово подовжувався. Останньою такою угодою від 29 квітня 2015 року № 15 термін контракту був продовжений до 31 грудня 2015 року.

14 грудня 2015 року позивачка звернулася до директора ННПМ НАН України із заявою, в якій у зв'язку із переходом з наукової пенсії на пенсію за віком, просила перевести її з контрактної форми договору на безстроковий трудовий договір на займаній посаді старшого наукового співробітника відділу зоології.

Також вона подала заяву, в якій просила розірвати строковий трудовий договір (контракт) від 19 січня 2011 року № 1 та оформити безстроковий трудовий договір з 15 грудня 2015 року на посаді старшого наукового співробітника відділу зоології.

21 грудня 2015 року відповідач видав наказ № 250-к про припинення роботи за контрактом із 31 грудня 2015 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

11 січня 2016 року позивачка звернулася до ННПМ НАН України із заявою про відкликання своїх заяв про перехід з контрактної форми на безстроковий трудовий договір, оскільки в них не йшлося про розірвання трудових відносин, як це вказано в наказі від 21 грудня 2015 року № 250-к, а лише про зміну трудових відносин, та просила зробити відповідний запис в трудовій книжці.

Крім того, припинення трудових відносин відбулося без попередньої згоди виборного органу профспілки, членом якої вона є.

Враховуючи те, що її звільнення є незаконним, просила скасувати наказ ННПМ НАН України "Про припинення роботи за контрактом" від 21 грудня 2015 року № 250-к в частині припинення роботи за контрактом із 31 грудня 2015 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), поновити її на попередньо займаній посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку та моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4

Визнано незаконним та скасовано наказ від 21 грудня 2015 року № 250-к про припинення роботи за контрактом із 31 грудня 2015 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) ОСОБА_4 старшого наукового співробітника відділу зоології (контракт від 19 січня 2011 року).

Стягнуто із ННПМ НАН України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, скасувати рішення апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 21, 36, 237-1 КЗпП України, належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивачка мала намір змінити форму трудових відносин, а не звільнитися, наказ ННПМ НАН України від 21 грудня 2015 року про припинення роботи за контрактом за угодою сторін є незаконним та підлягає скасуванню разом із частковою грошовою компенсацією моральної шкоди.

Водночас, відмовляючи у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що строк трудового договору, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем, закінчився, трудові відносини між сторонами припинилися, відтак відсутні правові підстави для задоволення цих вимог.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Із матеріалів справи вбачається, що укладаючи 19 січня 2011 року контракт № 1, сторони у п. 15 сторони домовились про те, що контракт припиняється після закінчення строку його дії; за згодою сторін; з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту, у випадках, передбачених законодавством; з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту, у випадках, передбачених законодавством; з інших підстав, передбачених законодавством. Контракт діє з 20 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року (а.с. 9).

Додатковою угодою між позивачкою та відповідачем від 29 квітня 2015 року № 15 дію контракту було продовжено до 31 грудня 2015 року (а.с. 21).

Таким чином, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд із урахуванням встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову у поновленні позивачки на роботі та стягненні на її користь середнього заробітку час вимушеного прогулу, оскільки строк, на який продовжувалася дія контракту, 31 грудня 2015 року закінчився.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.