Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П., суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В., Остапчука Д.О., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року,

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав неусунення у встановлений судом строк її недоліків.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а питання про відкриття провадження у справі передати на розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, отримавши копію ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, у визначений судом строк не виконав вимог ухвали щодо сплати судового збору та не усунув недоліків позовної заяви, що є підставою для її повернення, як передбачено ст. 121 ЦПК України.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що у листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

При поданні позовної заяви позивач не оплатив її судовим збором, вказавши, що він звільнений як споживач від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

16 листопада 2015 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків - терміном 5 днів з дня отримання копії ухвали, а саме: для сплати судового збору та надання оригіналу квитанції про оплату.

20 листопада 2015 року ОСОБА_6 отримав копію ухвали та надав до суду заяву, у якій зазначав про те, що звільнений від сплати судового збору на підставі закону.

27 листопада 2015 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто, оскільки позивач у встановлений ухвалою судді строк не усунув недоліків позовної заяви та не сплатив суму судового збору.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не звернув уваги на вимоги закону, які звільняють споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та не перевірив, чи звільнений позивач від сплати судового збору за цим позовом, а пославшись на те, що Законом України "Про судовий збір" (3674-17) (в редакції від 01 вересня 2015 року) який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про захист права споживачів" (1023-12) , не передбачено пільг для сплати споживачами судового збору, зробив передчасний висновок про те, що позивач повинен сплатити судовий збір у загальному порядку.

Не врахував, що у випадку, якщо статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг щодо сплати судового збору деякими категоріями осіб чи за відповідними позовами, то при їх визначенні потрібно керуватися іншим законодавством України, зокрема і ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачеві, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, залишив її без змін.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати на вирішення до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати на вирішення до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.