Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Мазур Л.М.,

Мартинюка В.І., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року та касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року,

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 7 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір. За умовами кредитного договору остання отримала кредит у розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 30 червня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 6 439 грн 72 коп. з яких: 1 506 грн 84 коп. - заборгованість за кредитом; 2 737 грн 71 коп. - заборгованість з відсотків за користування кредитом; 1 650 грн 42 коп. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом, а також 250 грн - штраф (фіксована частина) та 294 грн 75 коп. - штраф (процентна складова). Банк просив позов задовольнити та стягнути кредитну заборгованість.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 7 листопада 2007 року у розмірі 5 894 грн 97 коп., яка складається з наступного: 1 506 грн 84 коп. - заборгованість за кредитом; 2 737 грн 71 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 650 грн 42 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2015 року в частині визначення заборгованості з відсотків, заборгованості з комісії та визначення загального розміру заборгованості змінено та ухвалено нове рішення. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 7 листопада 2007 року у розмірі 4 224 грн 76 коп., яка складається з наступного: із заборгованості за кредитом у розмірі 1 506 грн 84 коп., заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 1 637 грн 92 коп. та заборгованості з комісії за користування кредитом у розмірі 1 080 грн. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення міськрайонного суду.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що позивачем не було пропущено строку позовної давності щодо стягнення основної заборгованості за кредитом, процентів та комісії за користування кредитом, оскільки кінцевим терміном дії картки є 31 жовтня 2011 року, позов пред'явлено 9 вересня 2014 року і Правилами користування платіжною карткою передбачено строк погашення кредиту без встановлення обов'язкового платежу.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення міськрайонного суду в частині визначення заборгованості з відсотків, заборгованості з комісії та загального розміру заборгованості, виходив із того, що умовами договору передбачено обов'язок позичальника щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплати комісії. У вересні 2009 року розпочався строк позовної давності для звернення банку до суду за захистом своїх порушених прав, банк звернувся з відповідним позовом 9 вересня 2014 року та просив стягнути кредитну заборгованість станом на 30 червня 2014 року. Відповідачем подано клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, а тому позов слід задовольнити у частині стягнення заборгованості, яка виникла у період з 30 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що 7 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 800 грн зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36 % на рік на залишок заборгованості. Термін дії кредитного ліміту збігається зі строком дії кредитної картки. Договір був укладений у формі заяви. Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_3 ознайомилась і погодилась з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 30 червня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 6 439 грн 72 коп., яка становить за тілом кредиту - 1 506 грн 84 коп., 2 737 грн 71 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 250 грн штраф (фіксована частина), 294 грн 75 коп. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судами установлено, що останній платіж відповідачем здійснено у серпні 2009 року, кінцевий термін дії картки "Універсальна" - 31 жовтня 2011 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за наявності клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та розрахунку кредитної заборгованості станом на 30 червня 2014 року з відповідача слід стягнути кредитну заборгованість у період з 30 червня 2011 року по 30 червня 2014 року.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки термін дії картки - 31 жовтня 2011 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31 жовтня 2011 року. ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом 9 вересня 2014 року - у межах строків позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі. При цьому, банком долучено до матеріалів справи розрахунок кредитної заборгованості, який слід врахувати при визначенні розміру заборгованості.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог про повернення банківського вкладу не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.