Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування за касаційною скаргою ОСОБА_8, поданою його представником - ОСОБА_9, на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2001 року приватним підприємством "Ягнятинське" їй та членам її сім'ї надано для проживання з правом оформлення у приватну власність квартиру жилою площею 46,2 кв. м з господарськими будівлями, яка розташована по АДРЕСА_1 та видано ордер на вселення.

20 травня 2014 року Ягнятинською сільською радою Ружинського району Житомирської області прийнято рішення про надання вказаної квартири для проживання ОСОБА_8 та членам його сім'ї. Проте номер вказаної квартири в ордері був змінений з № 53 на № 77а.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 7 грудня 2015 року, рішення сільської ради від 20 травня 2014 року визнано недійсним та скасовано. Зазначеним рішенням суду встановлено, що квартира № 53, виділена на підставі ордера їй та квартира № 77а, виділена на підставі рішення сільської ради від 20 травня 2014 року ОСОБА_8 є одним і тим же приміщенням.

Незважаючи на вказані рішення суду, Ягнятинська сільська рада Ружинського району Житомирської області 10 листопада 2015 року прийняла рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, а 10 лютого 2016 року - про надання квартири за вказаною адресою для проживання ОСОБА_8

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсними та скасувати рішення Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 10 листопада 2015 року та від 10 лютого 2016 року.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення І сесії VІІ скликання Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 10 листопада 2015 року "Про надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1". Визнано недійсним та скасовано рішення ІV сесії VІІ скликання Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 10 лютого 2016 року "Про надання квартири ОСОБА_8 для проживання". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 в особі представника - ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що на час прийняття сільською радою рішення від 10 лютого 2016 року наданий позивачу ордер на квартиру визнано недійсним, чи її визнано такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням або виселено у встановленому законом порядку. При цьому передача в користування ОСОБА_8, який не є власником всього будинку по АДРЕСА_1, земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку є незаконною й такою, що порушує право позивача на задоволення її соціальних і побутових потреб як наймача квартири у зазначеному будинку.

Проте повністюпогодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 лютого 2001 року приватним підприємством "Ягнятинське" завідуючій фельдшерсько-акушерським пунктом с. Ягнятин ОСОБА_3 на сім'ю з трьох осіб виділено квартиру жилою площею 46,2 кв. м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (територія фельдшерсько-акушерського пункту).

23 лютого 2001 року на підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області ОСОБА_3 видано ордер на зазначене жиле приміщення.

Рішення І сесії VІІ скликання Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 10 листопада 2015 року громадянину ОСОБА_8 надано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням ІV сесії VІІ скликання Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 10 лютого 2016 року ОСОБА_8 надано квартиру для проживання за вказаною адресою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Однак суди, не звернули уваги на те, що 14 лютого 2001 року позивачу була надана для проживання квартира жилою площею 46,2 кв. м по АДРЕСА_1, а оспорюваним рішенням від 10 лютого 2016 року ОСОБА_8 надано для проживання квартиру АДРЕСА_1 площею 60 кв. м, тобто адреса та площа жилого приміщення, що було надано ОСОБА_8, відрізняються від адреси та площі жилого приміщення, що було виділене ОСОБА_3

Разом з тим суди не з'ясували, які права позивача порушено оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування, чи підлягають вони визнанню недійсними з урахуванням підстав позову.

Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу голови Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області Тимошенка В.А. задоволено частково. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 7 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області, третя особа - ОСОБА_8, про визнання недійсним і скасування рішення 28 сесії 6 скликання Ягнятинської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 20 травня 2014 року, яким ОСОБА_8 надано для проживання двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, суди у порушенняст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК зазначені вище вимоги закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надали належної правової оцінки доводам сторін і наданим ними доказам та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8, подану його представником - ОСОБА_9, задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.