Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Октябрська районна у м. Полтаві рада, управління Держземагентства у м. Полтаві Полтавської області, про усунення перешкод у здійсненні права на приватизацію земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що має право оформити право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлею належного їй гаража АДРЕСА_1 та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, однак власник суміжної земельної ділянки - ОСОБА_5 - не надає відповідь на отриману від неї пропозицію про погодження меж земельної ділянки. Унаслідок відсутності письмової згоди про погодження меж із суміжним землевласником виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради відмовив їй у затвердженні виготовленої документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З урахуванням зазначеного позивачка просила усунути перешкоди у здійсненні права на приватизацію зазначеної земельної ділянки та надати право на погодження та затвердження виготовленої землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права на приватизацію земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1, площею 59 кв. м, які чинить власник суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 Надано ОСОБА_4 право на погодження затвердження виготовленої ТОВ НВІ "Земресурс" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо об'єкта: землі житлової та громадської забудови для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1, площею 59 кв. м без письмової згоди власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 8 травня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2015 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку, з урахуванням положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 106, 152, 198 ЗК України, про задоволення позову, оскільки відповідач, який є суміжним землекористувачем, відмовляючи позивачу у погодженні меж суміжних земельних ділянок, чинить перешкоди у здійсненні права на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, тому позивачу має бути надано право на приватизацію його земельної ділянки без погодження меж суміжного землекористування.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.