Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., ЗавгородньоїІ.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада

2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що при звільненні відповідач не виплатив їй вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, і не виплатив їй компенсацію за невикористані відпустки, що протягом всього часу роботи у відповідача вона жодного разу не використовувала, крім відпустки з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року, яка їй оплачена. В подальшому, під час розгляду справи ОСОБА_4 уточнено позовні вимоги, та остаточно просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані відпустки за решту 130 днів

(171 мінус 41), з розрахунку 41,34 грн за кожен день, всього 5 374,20 грн, оскільки отримала 27 липня 2015 року від відповідача вихідну допомогу в розмірі 1 349,46 грн, та компенсацію за невикористану відпустку за 41 день в розмірі 1 694,94 грн, претензій щодо виплати вказаних сум позивач не має.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішення першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернулась до суду касаційної інстанції зі скаргою в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для стягнення компенсації за невикористані відпустки у період роботи з 2006 року по грудень 2012 року та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судами встановлено, що 01 червня 2006 року між ФОП ОСОБА_5 та найманим працівником ОСОБА_4 - сторожем укладено безстроковий трудовий договір. Згідно п. 16 договору, він зареєстрований 02 червня 2006 року за № 820 у Броварському центрі зайнятості.

Згідно п. 6 тривалість щорічної оплачуваної відпустки та час її надання згідно законодавства 24 календарних дні.

Згідно запису у пункті 17 договору - трудовий договір розірваний сторонами 31 травня 2015 року, підстави припинення договору - звільнена у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, п. 2 ст. 40 КЗпП України. Згідно п. 18 трудовий договір знятий з реєстрації в Броварському центрі зайнятості 11 червня 2015 року. Про що у трудовій книжці є відповідний запис.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_4 встановлено вперше третю групу інвалідності з 06 травня 2010 року за загальним захворюванням довічно, а з 30 квітня 2015 року згідно довідки МСЕК ОСОБА_4 встановлено повторно другу групу інвалідності за загальним захворюванням, довічно.

28 травня 2015 року ОСОБА_4 подала ФОП ОСОБА_5 заяву, в якій просила звільнити її з роботи за станом здоров'я. Заява здана бухгалтеру ОСОБА_6 28 травня 2015 року.

11 червня 2015 року ОСОБА_4 подала ФОП ОСОБА_5 заяву, в якій просила виплатити їй на підставі ст. 116 КЗпП України заробітну плату, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, яка повинна бути нарахована у відповідності до ст. 83 КЗпП України, і вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України.

Згідно розписки про отримання рекомендованого листа, дану заяву ОСОБА_5 отримала 16 червня 2015 року.

ОСОБА_4 29 квітня 2015 року подала ФОП ОСОБА_5 заяву, в якій просила надати їй невикористані основні щорічні оплачувані відпустки за два роки для поліпшення стану здоров'я після операції, в кількості календарних днів згідно трудового договору, та з добавкою днів інваліда 3-ї групи, з 01 травня 2015 року.

Згідно видаткового касового ордеру від 06 травня 2015 року ОСОБА_4 нарахована і виплачена сума 957 грн, підстава: відпустка з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року. Дана відпустка надана за період роботи з 01 грудня 2012 року по 30 листопада 2013 року.

Згідно наказу-розпорядження № 2 - позивачці була нарахована компенсація за відпустки за період роботи з 01 грудня 2013 року по 30 травня 2015 року, виходячи з розрахунку.

Згідно розрахунково-платіжної відомості за червень 2015 року

ОСОБА_4 нараховано вихідну допомогу в розмір 1 349 грн 46 коп., компенсацію за відпустки в розмірі 1 694 грн 94 коп., всього нараховано 3 044 грн 40 коп., до виплати після відрахувань 2 448 грн 91 коп..

Згідно табелів обліку використаного робочого часу у червні 2007 року, у вересні 2008 року, у липні 2009 року, у жовтні 2010 року, у грудні 2011 року, у жовтні 2012 року у сторожа ОСОБА_4, табельний номер 11, значаться літери "В", в графі "відпустки" значаться відпустки 24 дні, а в грудні 2011 року та жовтні 2012 року 26 днів.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Звертаючись до суду касаційної інстанції зі скаргою, ОСОБА_4 вказувала, що судами порушено норми процесуального права, зокрема: судами не було з'ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи. Крім того, зазначає, що суди в порушення положень ст. 58 ЦПК України долучили до матеріалів справи акти ОДПІ.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів, оскільки в силу положень ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.