Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства "Промінь", третя особа - Реєстраційна служба Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 січня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2014 року, укладений між нею та селянським (фермерським) господарством "Промінь" (далі - СФГ "Промінь"), та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка була проведена на підставі вказаного договору, а також стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 23 вересня 2004 року вона є власником земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, загальною площею 2,68 га.

Зазначала, що в серпні 2013 року вона звернулась до керівника СФГ "Промінь" з вимогою виплатити їй кошти за фактичне користування належною їй земельною ділянкою, на що останній змусив її підписати чистий бланк договору оренди землі, а пізніше їй стало відомо про те, що 05 грудня 2014 року між нею та СФГ "Промінь" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,68 га строком на 15 років.

Посилаючись на те, що договір укладено із порушенням чинного законодавства, а саме: порушені норми ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема в договорі не зазначені всі його істотні умови, а також на укладення договору було відсутнє її волевиявлення, враховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши докази надані сторонами, суд першої інстанції, висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що свою згоду на укладення договору ОСОБА_4 виявила в момент погодження усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, її одностороння незгода з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може бути підставою для визнання такого договору недійсним у розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-118цс13, щовідповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.