Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Євтушенко О.І., Гвоздика П.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації Северина ЮріяПетровича про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ "Імексбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації Северина Ю.П., у якому просив в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05 листопада 2014 року звернути стягнення на предмет застави - 1/6 частини депозитного вкладу ОСОБА_2 у АТ "Імексбанк", за публічним договором № 1 банківського вкладу (депозиту), затвердженого головою правління АТ "Імексбанк" 20 січня 2014 року та договору № 10000008680 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року, шляхом зобов'язання АТ "Імексбанк" включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 200 тис. грн, здійснивши виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів; звернути стягнення на суму заборгованості за договором позики від 05 листопада 2014 року в розмірі 11 405 грн 48 коп., шляхом зобов'язання включення АТ "Імексбанк" ОСОБА_1 до реєстру кредиторів для задоволення кредиторських вимог у разі ліквідації АТ "Імексбанк", у черговості за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна АТ "Імексбанк".

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 05 листопада 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з п. 1.1 якого ОСОБА_2 передано 250 тис. грн, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 Згідно з п. 4.1 даного договору відповідач зобов'язався повернути позику до 05 лютого 2015 року. 11 січня 2014 року позивач отримав від відповідача 50 тис. грн, про що була надана розписка, більше за даним договором відповідач грошових коштів не повертав.

На теперішній час заборгованість за договором складає 200 тис. грн. Сума відсотків за користування грошовими коштами складає 805 грн 48 коп., сума збитків від інфляції - 10 600 грн, загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків за користування коштами та втрат від інфляції становить 211 405 грн 48 коп.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 05 листопада 2014 року позивач і ОСОБА_2 05 листопада 2014 року уклали договір застави майнових прав, згідно з п. 4.1 якого ОСОБА_2 надав в заставу 1/6 частини депозитного вкладу заставодавця у AT "Імексбанк", за публічним договором № 1 банківського вкладу (депозиту), затвердженого головою правління AT "Імексбанк" 20 січня 2014 року, та договору № 10000008680 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року. Загальний розмір депозитного вкладу - 75 тис. доларів США.

Відповідно до п. 5.1 договору застави майнових прав, ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

На підставі ст. ст. 589, 590 ЦК України, п. 5.5 договору застави майнових прав позивач просив звернути стягнення на предмет застави.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що, укладаючи договір застави майнових прав сторонами не були дотримані вимоги Закону України "Про заставу" (2654-12) . Суд зазначав, що закон вимагає зазначення в договорі застави майнових прав особи, яка є боржником щодо заставодавця. При оформленні в заставу майнових прав за договором банківського вкладу та складанні змісту договору застави слід враховувати також вимоги § 3 гл. 71 ЦК України (435-15) та постанови правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) . Після укладення договору застави заставодавець відповідно до ст. 49 Закону України "Про заставу" зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення АТ "Імексбанк" про укладення договору застави майнових прав між позивачем та ОСОБА_2

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, зазначав наступне.

20 січня 2014 року головою правління ПАТ "Імексбанк" затверджена нова редакція публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту), в якій оголошено пропозицію фізичним особам укласти договір банківського вкладу (депозиту) з ПАТ "Імексбанк" на умовах приєднання до запропонованого публічного договору на умовах, зазначених у договорі.

07 липня 2014 року між ПАТ "Імексбанк" та ОСОБА_2 укладено договір № 1000008680 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, відповідно до якого банк прийняв від вкладника 75 тис. доларів США терміном до 08 квітня 2015 року під 11 % річних.

На підставі постанови правління НБУ від 26 січня 2015 року № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення № 16 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Імексбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року № 84 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк" до 26 травня 2015 року та до цієї ж дати повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северіна Ю.П.

Відповідно до постанови правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік - з 27 травня 2015 року до 26 травня 2016 року.

05 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з п 1.1 якого ОСОБА_2 передано 250 тис. грн, що підтверджено розпискою, написаною ОСОБА_2 Згідно з п. 4.1 договору відповідач зобов'язався повернути позику до 05 лютого 2015 року. 11 січня 2014 року позивачем від відповідача отримано 50 тис. грн, про що надана розписка.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 того ж дня уклали договір застави майнових прав, згідно з п. 4.1 якого ОСОБА_2 надав в заставу 1/6 частини депозитного вкладу заставодавця у AT "Імексбанк", за публічним договором № 1 банківського вкладу (депозиту), затвердженого головою правління AT "Імексбанк" 20 січня 2014 року, та договору № 10000008680 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року. Загальний розмір депозитного вкладу - 75 тис. доларів США. Відповідно до п. 5.1 договору застави майнових прав, ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

На час звернення до суду з позовом 27 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за договором позики складає 200 тис. грн, відсотки за користування грошовими коштами - 805 грн 48 коп., інфляційні втрати - 10 600 грн, загальна сума заборгованості становить 211 405 грн 48 коп.

Відповідно до виписки з особового рахунку НОМЕР_1 за вкладом "Постійний клієнт" з 01 січня до 03 серпня 2015 року на рахунку зберігалося 75 тис. доларів США вкладника. 13 травня 2015 року зписано з рахунка ОСОБА_2 10 919,85 доларів США по Фонду гарантування вкладів, залишок на особовому рахунку ОСОБА_2 складає 64 080,15 доларів США.

У договорі застави сторони зазначили, що предметом застави є заставлені майнові права за депозитним договором, що полягають у праві заставодержателя вимагати від відповідача повернення грошових коштів в порядку передбаченому законодавством.

Апеляційний суд зазначав, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет застави з посиланням на недотримання сторонами договору застави вимог § 3 глави 71 ЦК України (435-15) та постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" щодо зазначення в договорі застави майнових прав особи, яка є боржником щодо заставодавця, не ґрунтується на законі, оскільки наведені судом норми законодавства не вимагають від сторін договору застави зазначення майнових прав боржника-заставодавця. Незазначення у договорі застави майнових прав боржника-заставодавця (в даному випадку боржником-заставодавцем ОСОБА_2 є ПАТ "Імексбанк"), само по собі не є підставою вважати договір застави таким, що укладений з порушенням закону, що має наслідком його недійсність (нікчемність).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Зі змісту укладеного договору застави вбачається, що предметом застави є 1/6 частини депозитного вкладу заставодавця у AT "Імексбанк" за публічним договором № 1 банківського вкладу (депозиту), затвердженого головою правління AT "Імексбанк" 20 січня 2014 року, та договору № 10000008680 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року. Загальний розмір депозитного вкладу - 75 тис. доларів США.

Як убачається із наданої виписки руху коштів за рахунком НОМЕР_1, відкритому ОСОБА_2 у ПАТ "Імексбанк", грошові кошти в іноземній валюті - доларах США в сумі 75 тис. доларів США, а після зписання 13 травня 2015 року 10 919,85 доларів США по Фонду гарантування вкладів - 64 080,15 доларів США, зберігалися саме на вкладному (депозитному) рахунку, тобто йдеться про заставу майнових прав на грошові кошти в іноземній валюті (доларах США) на вкладному (депозитному) рахунку.

За таких обставин апеляційний суд вважав передчасним висновок суду першої інстанції про неповідомлення заставодавцем боржника про здійснену заставу прав. При цьому апеляційний суд виходив із того, що правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ЦК України (435-15) , Законом України "Про заставу" (2654-12) , Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) . Також застосуванню підлягає Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

У договорі застави від 05 листопада 2014 року сторони зазначили, що предметом застави є майнові права за депозитним договором, що полягають у праві заставодержателя вимагати від відповідача повернення грошових коштів в порядку передбаченому законодавством.

При цьому звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до умов договору через отримання заставодержателем права вимоги 1/6 частини грошових коштів депозитного вкладу та відсотків за ним у порядку, передбаченому законодавством.

Зі змісту договору застави випливає, що сторони встановили приватне забезпечувальне обтяження, яким є право заставодержателя-обтяжувача на рухоме майно заставодавця-боржника, що становить предмет обтяження за цим договором - гроші в іноземній валюті, розміщені на депозитному рахунку заставодавця на підставі договору банківського вкладу, укладеного ним з ПАТ "Імексбанк".

Тобто, в договорі застави сторони одночасно зазначили, що предметом договору є і майнові права за депозитним договором, і гроші в іноземній валюті (1/6 частини), що не суперечить вимогам законодавства.

У матеріалах справи відсутні докази про здійснення позивачем як обтяжувачем за договором застави державної реєстрації відомостей про виникнення обтяження та про звернення стягнення на предмет обтяження.

Крім того, на час виникнення у ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 про сплату непогашеної частини боргових зобов'язань у зв'язку зі спливом строку, на який було укладено договір позики (05 лютого 2015 року), у ПАТ "Імексбанк" з 26 січня 2015 року вже була запроваджена тимчасова адміністрація та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як установлено в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 13 травня 2015 року отримав від Фонду гарантування вкладів відшкодування коштів за його вкладом в сумі 200 тис. грн.

Оцінюючи обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають.

Між ОСОБА_2 та ПАТ "Імексбанк" склалися зобов'язальні правовідносини на підставі депозитного договору банківського вкладу (депозиту), які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку ОСОБА_2 виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

У свою чергу ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики, виконання якого забезпечено заставою у вигляді 1/6 частини депозитного вкладу ОСОБА_2 в ПAT "Імексбанк".

Забезпечувальне обтяження заставодержателем ОСОБА_1 в Державному реєстрі зареєстровано не було, що має наслідком відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" збереження його чинності у відносинах між іпотекодавцем та іпотекодержателем та нечинність у разі відсутності реєстрації обтяження у відносинах з третіми особами.

Оскільки ОСОБА_1 реєстрацію забезпечувального обтяження не здійснив, не можуть бути задоволені його вимоги про звернення стягнення на суму заборгованості за договором позики від 05 листопада 2014 року у розмірі 11 405 грн 48 коп., шляхом зобов'язання АТ "Імексбанк" включити ОСОБА_1 до реєстру кредиторів для задоволення кредиторських вимог у разі ліквідації АТ "Імексбанк" у черговості за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна АТ "Імексбанк".

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.