Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року,

У лютому 2010 року прокурор Вінницької області в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті проведення прокуратурою Вінницької області перевірки щодо обставин укладання договору банківського вкладу 05 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Хрещатик" (далі - ВАТ КБ "Хрещатик") в особі Липовецького відділення Вінницької філії та ОСОБА_4 було виявлено, що в автоматизованій системі банку вказаний договір був зареєстрований в іншому відділенні філії банку, з іншою фізичною особою на інших умовах, а також, що договір був наданий ОСОБА_4 недобросовісним працівником банку - Цимбалюком В.І. Відносно останнього прокуратурою Липовецького району Вінницької області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, по факту видачі клієнтам банку підроблених договорів та відсутності грошових коштів за такими договорами на депозитних рахунках фізичних осіб у Вінницькій філії ВАТ КБ "Хрещатик". За умовами зазначеного договору банк зобов'язувався прийняти грошові кошти вкладника у розмірі 100 000 доларів США під 12 % річних на термін з 05 вересня 2008 року по 05 грудня 2008 року. Оскільки касовий документ від 05 вересня 2008 року, яким ОСОБА_4 доводить внесення ним готівки у банк, є фіктивним, посилання на нього як на належний доказ є безпідставним.

Враховуючи викладене, прокурор Вінницької області в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації просив визнати недійсним договір банківського вкладу від 05 вересня 2008 року.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик"), мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що між ВАТ КБ "Хрещатик", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Хрещатик", в особі керівника Липовецького відділення Вінницької філії ВАТ КБ "Хрещатик" Цимбалюком В.І. та ОСОБА_4 05 вересня 2008 року було укладено договір банківського вкладу "накопичувальний", відповідно до умов якого банк прийняв грошові кошти вкладника у розмірі 100 000 доларів США під 12 % річних на термін з 05 вересня 2008 року по 05 грудня 2008 року.

На виконання умов зазначеного договору банківського вкладу ОСОБА_4 внесено грошові кошти на вкладний банківський рахунок, про що свідчить квитанція № 1 (а. с. 3).

Також факт укладання спірного договору підтверджується рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2009 року, яке набрало законної сили, яким встановлено факт виконання ОСОБА_4 умов вказаного вище правочину, а саме внесення до банку за цим договором згідно квитанції № 1 від 05 вересня 2008 року грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США, та вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2013 року, який набрав законної сили.

За змістом ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено факт передачі готівкових коштів ОСОБА_4 у визначеній договором сумі працівнику банку, тобто виконання своїх зобов'язань за договором, такі обставини в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є встановленими та доказуванню не підлягають.

За правилами ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Так, характерною ознакою фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що факт виникнення зобов'язань банку перед вкладником за спірним правочином встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Разом з тим, позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази, що договір банківського вкладу "накопичувальний" від 05 вересня 2008 року - фіктивний. ОСОБА_4 уклав вказаний правочин з Цимбалюком В.І. як керівником Липовецького відділення Вінницької філії ВАТ КБ "Хрещатик", на виконання якого і передав банку кошти.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.