Про визнання недійсним договору поруки - 01.02.2017 Прийняття

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 8 жовтня 2015 року та за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою її представником ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Одеської області від 8 жовтня 2015 року,

У квітні 2008 року акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196694000, відповідно до умов якого останній отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 92 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 10 серпня 2014 року.

У забезпечення виконання позичальником умов цього договору 10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_7 були укладені договори поруки № 133098, за умовами яких вони несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_5 договору.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 150 065,75 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно в рахунок погашення заборгованості боржника за вказаним кредитним договором.

У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним договір поруки від 10 серпня 2007 року № 133098, посилаючись на те, що під час його укладення, в силу необізнаності, не усвідомлювала значення своїх дій, при цьому працівниками банку їй не було роз'яснено наслідки укладення договору поруки та не надано примірника цього договору.

20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Креденс Фінанс" (далі - ТОВ "Креденс Фінанс") було укладено договір факторингу № 05/12, згідно з яким ПАТ "УкрСиббанк" відступило право вимоги за вищезазначеним кредитним договором ТОВ "Креденс Фінанс". У зв'язку із цим ТОВ "Креденс Фінанс" звернулося до суду із клопотанням про заміну ПАТ "УкрСиббанк" його правонаступником ТОВ "Креденс Фінанс".

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2013 року у задоволенні клопотання ТОВ "Креденс Фінанс" про заміну ПАТ "УкрСиббанк" правонаступником ТОВ "Креденс Фінанс" відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2013 року позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" залишено без розгляду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 10 серпня 2007 року № 133098, укладений між ОСОБА_6 та АКІБ "УкрСиббанк".

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 жовтня 2015 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2013 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 жовтня 2015 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6

У касаційних скаргах заявники просять скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196694000, відповідно до умов якого останній отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 92 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 10 серпня 2014 року .

У забезпечення виконання ОСОБА_5 умов цього договору 10 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_7 були укладені договори поруки № 133098, за умовами яких вони несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за договором від 10 серпня 2007 року № 11196694000.

Відповідно до ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину має істотне значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229, ст. 230 ЦК України, дійшов висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_6 при укладенні оскаржуваного договору поруки від 10 серпня 2007 року № 133098 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, оскільки договір було укладено під впливом помилки. Крім того, суд зробив припущення, що ПАТ "УкрСиббанк" укладаючи договір поруки з ОСОБА_6 ввів останню в оману. Отже, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 229 та ст. 230 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору поруки від 10 серпня 2007 року № 133098 недійсним.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив всі обставини у справі та наявні докази і надавши їм відповідно до ст. ст. 60, 212, 303 ЦПК України належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про те, що жодних належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що оспорюваний договір укладений ОСОБА_6 під впливом помилки або її обману зі сторони працівників ПАТ "УкрСиббанк" немає.

Такий висновок суду ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційних скаргах доводи заявників є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ