Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Гвоздика П.О., ІваненкоЮ.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності.

Посилалася на те, що вона з 30 серпня 1996 року по 16 квітня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Подружжя проживало у квартирі АДРЕСА_1. 1/2 частини вказаної спірної квартири належить їй на праві спальної сумісної власності. За життя ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, у зв'язку з чим вони і розлучились. У подальшому з 2007 року вони з ОСОБА_6 знов почали проживати разом без реєстрації шлюбу. ОСОБА_6 почав тяжко хворіти і позивачка піклувалась про нього та лікувала від алкогольної залежності. У 2008 році вона вимушена була зареєструватися за іншою адресою, однак мешкала разом з ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Відповідачка є донькою померлого, яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 просила встановити факт її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2007 року по день його смерті, змінити черговість одержання права на спадщину та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги та визнати за нею право власності на 1/4 частини спірної квартири, оскільки ОСОБА_5 про стан батька не турбувалась, матеріальної допомоги не надавала.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмолено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 30 серпня 1996 року по 16 квітня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Подружжя проживало у квартирі АДРЕСА_1.

Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а. с. 13, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частини спірної квартири.

З 20 березня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 (а. с. 5, т. 2).

ОСОБА_4 зверталась до начальника ЖЕК - 501 у період з 2007 року по 2013 рік із заявами про те, що вона не може проживати у спірній квартирі через поведінку колишнього чоловіка ОСОБА_6, який зловживає спиртними напоями.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 після розірвання шлюбу мали місце судові спори щодо спільного майна, що свідчить про характер відносин між ними.

Судами також встановлено, що похованням ОСОБА_6 займалась ОСОБА_5, про що свідчать договір-замовлення № 5.21101.3 про організацію та проведення поховання від 20 липня 2013 року та квитанції (а. с. 125128, т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суди, встановивши, що позивачкою не доведений факт її спільного проживання зі спадкодавцем після розірвання шлюбу, а надані медичні довідки підтверджують лише факт її відвідування ОСОБА_6 у лікарні, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для зміни черговості спадкування та визнання за позивачкою право власності на 1/4 частини спірної квартири.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.