Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року,

В серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПАТ "Страхова група "ТАС"), у якому просив суд стягнути на його користь з відповідача 43 330 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що 29 жовтня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, предметом якого є автомобіль марки Mazda 626, державний номер НОМЕР_1. 12 грудня 2014 року вказаний транспортний засіб було викрадено, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на несвоєчасне повідомлення ПАТ "Страхова група "ТАС" про настання страхового випадку та відсутності необхідних документів для виплати.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, ОСОБА_6 просив суд задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 43 330 грн та 433 грн 30 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ПАТ "Страхова група "ТАС" просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 жовтня 2014 року між сторонами укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, предметом якого є автомобіль марки Mazda 626, державний номер НОМЕР_1.

12 грудня 2014 року в м. Чернівці даний автомобіль було викрадено.

12 грудня 2014 року ОСОБА_6 подав заяву до відділення Садгірського РВ УМВС в Чернівецькій області про незаконне заволодіння транспортним засобом, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

ОСОБА_6 повідомив ПАТ "Страхова група "ТАС" про настання страхового випадку 13 грудня 2014 року о 12 год. 53 хв.

Листом ПАТ "Страхова група "ТАС" було відмовлено позивачеві у виплаті страхового відшкодування через невчасне повідомлення про страховий випадок та ненадання переліку документів із посиланням на п. 17.5 та п. 19.4 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 29 жовтня 2014 року, а також ст. 26 Закону України "Про страхування".

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що зважаючи на встановлені обставини, страхова компанія безпідставно відмовила ОСОБА_6 у виплаті страхового відшкодування, оскільки сам факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Неподання страховику документів, а саме оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повного комплекту оригінальних ключів від транспортного засобу та інших документів не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані документи визнані речовими доказам та зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Відтак, суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_6 із страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 43 330 грн.

З такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, представник відповідача посилається на те, що відповідно до п. 19.4 укладеного між сторонами договору: "Причини відмови у виплаті страхового відшкодування", несвоєчасне повідомлення (або повідомлення з порушенням умов цього договору), страхувальником страховика про настання страхового випадку (крім випадків, коли страхувальник не мав фізичної можливості своєчасно здійснити це повідомлення виключно за станом здоров'я страхувальника/застрахованої особи, що має бути документально підтверджено медичним закладом) є підставою відмови у виплаті страхового відшкодування.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем було порушено строк повідомлення ПАТ "Страхова група "ТАС" про страхових випадок згідно п. 16.2 договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальника без поважних на те причин про настання страхового випадку (п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України).

В матеріалах справи відсутній договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, що укладено між сторонами.

На а. с. 6 міститься копія із ч. 1 такого договору "Особливі умови страхування", що не містить пунктів договору, на які посилаються сторони в своїх доводах та запереченнях.

Вирішуючи даний спір та стягуючи на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, не з'ясувавши повно і всебічно обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, та зробив висновок про права та обов'язки сторін із посиланням на докази, що не були досліджені в судовому засіданні, фактично ухвалив у справі судове рішення, що ґрунтується на припущеннях.

З листа ПАТ "Страхова група "ТАС" про відмову позивачеві у виплаті страхового відшкодування (а. с. 8, зворот) вбачається, що у відповідній виплаті було відмовлено у тому числі через ненадання страхувальником переліку документів, передбачених договором (п. п. 17.1, 17.5, 23.9.3 договору), зокрема оригінала свідоцтва про реєстрацію автомобіля, повного комплекту оригіналів ключів та інших документів.

При розгляді справи суди обмежилися посиланням на те, що вказані документи визнані речовими доказам та зберігаються у матеріалах кримінального провадження. При цьому, поза увагою судів залишилася та обставина, що страхувальник звільняється від обов'язку надання відповідних документів страховикові у разі залучення їх правоохоронними органами до матеріалів кримінальної справи, лише якщо є документальне підтвердження факту вилучення їх у страхувальника та залучення до справи (підпункт а) пункту 23.9.3 договору) (а. с. 8, зворот). Відповідачем заперечується факт надання позивачем документального підтвердження факту вилучення оригінала свідоцтва про реєстрацію автомобіля, повного комплекту оригіналів ключів у страхувальника, що не спростовано судами при розгляді справи.

Як зазначено вище, матеріали справи не містять повного тексту укладеного між сторонами у справі договору, а тому, правомірність відмови ПАТ "Страхова група "ТАС" у виплаті страхового відшкодування позивачеві з посиланням саме на порушення страховиком п. п. 17.1, 17.5, 23.9.3 договору встановити неможливо.

Також, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про визначення розміру відшкодування відповідно до електронної версії "Бюлетеня Автотоварознавця" станом на 18 березня 2015 року, відповідно до якого вартість транспортного засобу Mazda 626, становить 43 330 грн. При цьому, суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справ, не з'ясував чи відповідає заявлений позивачем розмір страхового відшкодування вимогам договору та закону.

Апеляційний суд вказаних недоліків не виправив, чим порушив вимоги ст. 303 ЦПК України.

Розглядаючи даний спір, суди мали перевірити, на яких саме умовах укладався договір страхування між сторонами, чи містить договір пункти 17.1, 17.5, 19.4, 23.9.3, за порушення умов яких позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, та чи виконано/не виконано їх страхувальником. Також, суди мали з'ясувати, в якому розмірі піддягає стягнення страхового відшкодування на користь позивача у разі обґрунтованості підстав позову, чого зроблено не було.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суди належної правової оцінки наведеним вище обставинам не надали та ухвалили у справі судові рішення без належного встановлення характеру правовідносин між сторонами у справі, а відтак, ухвалені у справі судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.