Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області в інтересах Держави в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області до ОСОБА_6, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Маргіт", товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, про знесення самовільно збудованого нерухомого майна, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року,

У квітні 2010 року прокурор Свалявського району Закарпатської області звернулася до суду з позовом в інтересах Держави в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області до ОСОБА_6, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Маргіт", товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, у якому просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудовану чотириповерхову будівлю в урочищі "Біласовиця" с. Солочин Свалявського району Закарпатської області.

Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_6 здійснила будівельні роботи чотириповерхової будівлі в урочищі "Біласовиця" с. Солочин Свалявського району Закарпатської області за відсутності проектної документації та дозволу на їх виконання. Будівництво не погоджено органами геології та гірничого нагляду, враховуючи те, що спірний об'єкт знаходиться в межах гірничого відводу свердловини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 Голубинського родовища мінеральних вод. Приписи інспекції архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області щодо припинення самовільного будівництва ОСОБА_6 не виконано, а тому позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Справа слухалася судами неодноразово.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Маргіт" просить скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2004 року та рішення 24 сесії ІІ скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 29 червня 2004 року ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,0925 га., яка розташована в урочищі "Біласовиця" с. Солочин Свалявського району Закарпатської області.

Рішенням Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 24 лютого 2005 року № 7 надано дозвіл на переоформлення будівельних паспортів із ОСОБА_7 (продавця за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2004 року) на ОСОБА_6

На підставі вказаних документів ОСОБА_6 отримала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будівництва двоповерхового з цоколем й мансардою індивідуального будинку.

Згідно відповіді комунального підприємства "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" від 13 червня 2013 року № 60 ОСОБА_6 побудувала об'єкти А, А1 та А2 загальною площею 1888,30 кв. м.; готовність літ. А становить 95,9 %.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 здійснила будівництво прибудови, зазначеної під літ. А2 самовільно без розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації та отримання документа, що посвідчує право на виконання будівельних робіт.

06 жовтня 2009 року ОСОБА_6 видано припис № 1418 на припинення самочинного будівництва добудови до житлового будинку. Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 09 жовтня 2009 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 97 КУпАП.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції послався на норми ст. 376 ЦК України, якими передбачено підстави знесення за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництва, яке збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (самочинне будівництво) у випадку, якщо таке будівництво має істотні відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, допущено істотні порушення будівельних норм і правил, і такі порушення не можуть бути усунуті внаслідок перебудови такого будівництва.

Суд першої інстанції встановив, що підстави для знесення відповідачем самочинного будівництва вказаного вище об'єкта нерухомості під літ. А2, передбачені ст. 376 ЦК України, в даному випадку відсутні у зв'язку з недоведеністю позивачем протилежного.

Так, на переконання суду, позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення прав чи інтересів інших осіб чи інтересів суспільства внаслідок проведення відповідачем самочинного будівництва вказаного вище об'єкта нерухомості під літ. А2 на земельній ділянці, яка належить відповідачеві ОСОБА_6 на праві власності та яка має цільове призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд", також позивачем не доведено, що дана прибудова має відхилення від вимог будівельних норм і правил та що такі відхилення є істотними і такими, що суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, що відсутня технічна можливість проведення перебудови спірного об'єкта нерухомості.

Апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність підстав позову. Послався на те, що ОСОБА_6 побудувала об'єкти А, А1 та А2 загальною площею 1888,30 кв. м. і усі ці об'єкти нерухомості є єдиною цілісною будівлею. Факт законності спорудження ОСОБА_6 об'єктів А, А1 позивачем не оспорюється. Позовна заява не конкретизована вимогою знесення самочинно побудованого відповідачем об'єкта нерухомості А2 і позовні вимоги не уточнювалися, а тому апеляційний суд дійшов висновків, що передбачені законом підстави для знесення цієї будівлі відсутні.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Як зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовною заявою про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, підставою для звернення до суду з даним позовом є порушення відповідачем вимог ст. 376 ЦК України, норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , Закону України "Про архітектурну діяльність" (687-14) , Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , тощо.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції мав з'ясувати та перевірити юрисдикційність спору суду загальної юрисдикції.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Вирішуючи спори про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, де позов заявлений суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення контролю, у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України), суди мають перевірити, чи не є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку цивільного судочинства (правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року № 6-137цс14 та від 24 червня 2015 року № 6-381цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України).

Статтею 7 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини зокрема, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Розглянувши даний спір у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач - прокурор Свалявського району Закарпатської області, звернувся до суду з позовом в інтересах Держави в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області, тобто суб'єктів владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, та не перевірив, що відносини між сторонами є публічно-правовими й зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, передбаченому КАС України (2747-15) .

Ці обставини залишилися поза увагою і апеляційного суду, який недоліків допущених судом першої інстанції не виправив.

За правилами ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі у разі, якщо справа не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 335, 336, 340, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маргіт" задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року скасувати.

Провадження в порядку цивільного судочинства в справі за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області в інтересах Держави в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, територіального управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області до ОСОБА_6, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Маргіт", товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, про знесення самовільно збудованого нерухомого майна закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.