707/2690/13-ц Про стягнення боргу за договором кредиту - 11.05.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 4 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного сулу Черкаської області від 22 вересня 2015 року,

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 14 травня 2008 року, укладеного між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 4 600,80 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами даного договору позичальник доручив банку перерахувати кредитні кошти на рахунок третьої особи, з призначення платежу "Перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою б/н від 14 травня 2008 року". Банк умови договору виконав. Однак неналежне виконання боржником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 15 травня 2013 року склала 53 339,94 грн та добровільно сплачена не була.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 4 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Акцент-Банк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 коштів, оскільки кредитний договір між сторонами є неукладеним і у

ОСОБА_3 не виникло будь-яких зобов'язань перед банком.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України.

Так, у ч. 1 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пред'являючи позов, ПАТ "Акцент-Банк" посилалось на наявність Заяви відповідача на видачу кредиту, як кредитного договору б/н від 14 травня 2008 року, укладеного між сторонами. Вважало, що у відповідача виник обов'язок по поверненню кредиту, згідно із вказаним договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду є необов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню й перевірці.

Оцінивши висновки, зроблені експертом, суд може покласти їх в основу свого рішення, в іншому випадку суд повинен мотивувати у своєму рішенні, чому саме він не погоджується із висновком експерта.

Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції в його основу покладено висновок експерта по результатам проведення почеркознавчої експертизи від 25 липня 2014 року, згідно із яким підпис від імені ОСОБА_3 на лицевій та зворотній стороні Заяви позичальника від 14 травня 2008 року виконаний, ймовірно, не ОСОБА_3, а іншою особою.

Підписи від імені гр. ОСОБА_3 в двох копіях паспорту, в копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, в заяві про особисті дані та в довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Универсальная, 30 дней льотного периода" від 14 травня 2008 року виконані самим ОСОБА_3

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на висновок повторної комісійної судової - почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2015 року, проведеної на підставі ухвали апеляційного суду.

З даного висновку вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 у: накладній б/н від 15.05.2008 року на відпуск метало-пластикових вікон ПП ОСОБА_4 ОСОБА_3, розташований у рядку "Одержав"; заяві від 14.05.2008 року про персональні дані ОСОБА_3, розташовані на зворотній стороні документа у рядках "Підпис"; довідці від 14.05.2008 року про умови кредитування з використання кредитки "Универсальная, 30 дней льготного периода", розташований у рядку "Подпись"; довідці від 14.05.2008 року про стандартні умови кредитування А-Банку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, розташований у рядку "Клієнт", виконані ОСОБА_3.

Рукописні записи: у заяві від 14.05.2008 року про персональні дані ОСОБА_3, розташовані на лицьовій стороні документа у графах № № 1-4, - виконані ОСОБА_3. Ознаки, які б свідчили про виконання досліджуваних рукописних записів навмисно зміненим почерком - відсутні.

Підпис від імені ОСОБА_3 у заяві позичальника від 14.05.2008 року, розташований на лицьовій стороні документа, у рядку "підпис" - виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у заяві позичальника від 14.05.2008 року, розташований на зворотній стороні документа, після рукописного запису "ОСОБА_3 14.05.08 р." виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Рукописні записи:- "14052008", "менеджер РИП", "ОСОБА_5", "Про умови кредиту ознайомлений в повному обсязі ОСОБА_3 14.08.08 р." у заяві позичальника від 14.05.2008 року, розташовані на лицьовій та зворотній стороні документа; "Копія вірна Менеджер РИП ОСОБА_5 14.05.08 р." - чотири записи на копії паспорту ОСОБА_3, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3, розташовані на лицьових та зворотних сторонах документів; "14.05.08 р.", "14.05.08 р.", "НОМЕР_1" у заяві від 14.05.2008 року про персональні дані ОСОБА_3, розташовані на зворотній стороні документа у рядках "Дата", "Номер картки";- "14.05.08 р." у довідці від 14.05.2008 року про умови кредитування з використання кредитки "Универсальная, 30 дней льготного период", розташовані у рядку "Дата";- "ОСОБА_3", "14.05.8" у довідці від 14.05.2008 року про стандартні умови кредитування А-Банку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, розташовані у рядку "Клієнт" - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди вважали доведеним, що кредитний договір між сторонами є неукладеним, а відтак у відповідача не виникли зобов'язання перед банком, які випливають з договору кредиту.

Разом із тим, ст. 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Переглядаючи справу, апеляційний суд у порушення вимог

ст. ст. 212, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув, зосередився на встановленні дійсності правочину, при цьому не врахував, що предметом даного спору є стягнення суми боргу, яка утворилась за кредитним договором, а питання встановлення недійсності правочину ані позивачем, ані відповідачем не заявлялось.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки накладній б/н від 15 травня 2008 року на відпуск метало-пластикових вікон

ПП ОСОБА_4 ОСОБА_3, довідці від 14 травня 2008 року про умови кредитування з використання кредитки "Универсальная, 30 дней льготного периода", довідці від 14 травня 2008 року про стандартні умови кредитування А-Банку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_3, що підтверджено висновком повторної комісійної судової - почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2015 року. Залишив поза увагою доводи позивача щодо часткового погашення кредиту.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування постановленої апеляційним судом ухвали з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.